І стала я перед вибором: як вчинити? Як мудра жінка? А як чинить мудра жінка – просто чекає, коли саме зникне чи що вона робить? Я себе наче вважала жінкою мудрою, з досвідом, а тут не знаю, що робити.
Якщо отак руку на серце покласти, то мені хочеться після того всього, що я для нього зробила, то взагалі не відкривати йому двері.
Я ж усе наше спільне життя чинила з ним так, як хотіла аби він чинив щодо мене: була йому вірна, виконувала його побажання, співчувала йому і підтримувала. А він тепер біцепси качає?
А далі мене наче який ґедзь вкусив. Як це так? Він там з нею муркоче, а я сиджу в піжамі та сльози ковтаю? Не буде цього!
Складала я ті гроші на новий диван, щоб кухню освіжити, але раз таке діло і він за наші сімейні гроші частує її, то я теж буду робити, як він. В якому кафе вони сидять я знала давно, бо вона вже не раз з нього фото виставляє.
Пішла я в салон краси, далі в торговий центр, далі вирішила перекусити. Після всієї тієї краси, яку мені зробили і яку я купила, то я була на сьомому небі від щастя. Запливла до ресторану, сіла за столик і замовила собі смачненьке.
Роки не була в ресторані, якщо не рахувати якісь весілля чи ювілеї, завжди економила, бо ж у нас діти та й перевтомлюється мій Івасик.
Коли помітила розгублений погляд чоловіка, то лиш кивнула головою і прийнялася за смакоту, а йому видно, шматок в горло не ліз.
Заграла музика і якийсь пан мене запросив до танцю.
– Ой, я сто років не танцювала. Вже й забула як то.
– Я теж, але пригадаємо.
Пан був дуже в віці, я вам скажу, але сам факт того, що я бодай комусь сподобалася, мене окрилив.
Пан гарно танцював і шепотів мені компліменти, казав, що для мене зірку з неба. Так приємно це чути, навіть, якщо це так, до слова.
Далі я викликала таксі і поїхала додому. Через якийсь час з’явився і чоловік.
Він чекав, що я щось питатиму, а я не хотіла нічого чути, тому мовчала.
У мене з’явилася звичка ходити гуляти, як тільки чоловік ступав за поріг «у справах». Я просто заставляла себе встати з ліжка і піти чепуритися та гуляти, просто йти містом чи в кіно, чи в театр, зустрічатися з подругами. Потім надумала ходити в басейн, далі захопилася садівництвом, далі ходила в церковний хор, далі вирішила зайнятися туризмом…
Навколо стільки цікавого, а я одним Івасем зайнята, а толку?
В якийсь день Іван мене чекав біля басейну.
– Що сталося?, – кажу йому.
– Та нічого, вирішив тебе провести.
– Ти не переживай, он Василь йде в тому напрямку, він мене завжди підводить.
Сопе Івась.
– Ти плануєш знову стати нормальною дружиною?, – питає.
– А я дуже нормальна, – кажу йому, – Просто як мене не цінують, то треба знайти людину, яка тебе буде цінувати. Правда ж?
Сопе.
– Ти їсти щось приготувала?
– А тебе твоя не годує?
– Ні, вона не хоче. Каже, що чоловік може й сам щось приготувати.
– Правильно, дуже правильна жінка.
– Слухай, може, досить? Я все зрозумів і хочу, щоб у нас все було так, як до…
– До чого?
– Як до цього всього. Грошей вже немає в шкатулці, ти ж розумієш це?
– О, то тобі шкода на мене грошей, а на свою не шкода було?
– Ну чого ти починаєш… Я все зрозумів… Я більше ніколи так не буду.
– Я подумаю.
Не знаю, що з ним, ходить за мною, телефонує, де я. посуд миє, яєчню смажить і каву несмачну готує зранку для мене. І в очі заглядає. А я не знаю, що й робити… Що на моєму місці зробила б мудра жінка, як гадаєте?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
