Надія й Олексій прожили разом двадцять три роки. У них двоє синів. Старший, Тарас, нещодавно закінчив коледж, влаштувався на роботу і вже пів року мешкає окремо зі своєю дівчиною.
Молодшому, Роману, незабаром виповниться одинадцять, він у школі вчиться на відмінно. Коли Олексій ініціював розлучення, друзі й родичі були приголомшені, бо сім’я здавалася міцною.
Та виявилося, що подружнє життя дало тріщину, яку ніхто не хотів помічати.
Надія виходила заміж за Олексія з великого кохання й була впевнена: з роками їхні почуття лише зміцняться, вони виховають дітей і зустрінуть старість, тримаючись за руки.
Олексій теж спочатку вважав, що йому дуже пощастило з дружиною: розумна, красива, не зіпсована зайвими примхами, бо батьки надто опікувалися нею в юності, виховували в строгості.
Надія була єдиною дитиною, тож до закінчення школи її майже нікуди не відпускали допізна.
Працювали вони обидвоє на невеликому підприємстві, жили, як більшість: заробленого вистачало на скромні витрати, без особливих надлишків.
Двокімнатна квартира, що дісталася Надії від бабусі, стала їхнім родинним гніздом. Там вони зробили простенький ремонт і почувалися більш-менш упевнено.
І все б добре, якби не поява нової подруги Надії — Віки, її колеги по роботі. Віка, маючи сорок два роки, ніколи не була заміжня й дуже пишалася «свободою».
Вона публічно повторювала, що народжена для гарного життя, а не для того, щоб готувати, прибирати й догоджати чоловікові.
Здавалося, Віка поставила собі дивну мету — розворушити розмірене життя подруги. Вона заздрила Надії: мовляв, надто добре живе, має турботливого чоловіка без шкідливих звичок, двох синів і стабільне сімейне коло.
Якось на день народження Надії Віка напросилася на гостину, хоча Надія з Олексієм зазвичай відзначали свята в сімейному колі. Віка, під кінець вечора, вмовила Олексія провести її додому. Надія, втомлена, кивнула: мовляв, темно вже, небезпечно йти самій.
Дорогою Віка, не припиняла говорити різні дурниці, і Олексій слухав уривками, хоч відчував: її слова несуть дивний підтекст. Коли вони дійшли до будинку, Віка зажадала, щоб він піднявся з нею до квартири, аргументуючи, що сама не зможе відімкнути двері.
Олексій спочатку відмовив, однак вона спіймала його за руку і наполегливо потягла до ліфта. Піднявшись, Олексій допоміг відчинити замок, і в цей момент Віка потягла його всередину, пропонувала продовження вечора.
Проте Олексій стрімко покинув квартиру. Коли йшов сходами, чув, як Віка голосно обурювалась тому, що той покинув її от так і не пристав на пропозицію.
Олексія обурила така поведінка — він вирішив, що ця дружба Надії з Вікою обов’язково закінчиться чимось недобрим. Та повернувшись, він побачив, що Надія вже спить, нічого не прибрала зі столу. Чоловік тихенько прибрав посуд, помив і заглянув у кімнату до молодшого сина. Роман мирно спав.
Уранці Олексій розповів дружині, як поводилася її подруга. Надія у відповідь лише дивно знизала плечима і натякнула, що, може, сам Олексій дав привід тій так себе поводити.
Чоловік розгубився: ніколи в їхній родині не виникало таких підозр. Він нагадав, що за весь час шлюбу не дав жодного приводу для ревнощів і попросив Надію більш уважно обирати друзів.
Проте вона різко заявила, що Віка — чудова людина, і не збирається відмовлятися від дружби з нею.
Минув якийсь час, і в їхньому невеликому містечку розпочалися скорочення на підприємствах. Під скорочення потрапив саме Олексій, у той час як Надія залишилася.
Грошей бракувало, тож вирішили, що Олексій спробує працювати на фурі. Раз на місяць приїжджав додому з чималими заробітками, але робота була тяжкою.
Вони з Надією обоє думали, що це тимчасово, зате нарешті з’являться зайві кошти — змінять меблі, відкладуть на майбутнє.
Однак щоразу, повертаючись, Олексій помічав, що Надія віддаляється. Вона вже не бігла йому назустріч, ховала очі, часто затримувалася після роботи, посилаючись на ту саму Віку.
Старший син Тарас, який уже мешкав окремо, цих дрібниць не бачив, а молодший, Роман, лише мовчки спостерігав, розуміючи, що батько здогадується про чималі зміни вдома.
Надія ж, відчувши свободу, дозволила Віці втягнути себе в нові компанії. Віка відверто прагнула «розлучити» подругу з чоловіком: це була її маленька помста за той вечір.
І в неї вийшло: Надія познайомилася з Ігорем, молодшим за неї, без роботи, зате з умінням красиво залицятися. Він говорив Надії компліменти, переконував, що саме такі жінки йому подобаються, а їй кортіло вірити в ці слова, бо відчула себе забутою й нелюбою.
Однієї ночі Олексій, повернувся без попередження і, відімкнувши двері, помітив у коридорі чужі чоловічі черевики. У спальні він побачив Надію і її «залицяльника».
Олексієві стало млосно від образи. Надія схопилася й, не розуміючи, що коїться, почала виправдовуватися, мовляв, це вперше, вона теж має право на увагу.
З’ясувалося, що жодних грошей на сім’ю з нових заробітків вона не відкладала, і навіть обіцяний ноутбук для Романа не купила — хоч Олексій просив.
Уранці, коли всі пішли з дому, чоловік зібрав речі, залишив записку: «Живи, як сама хочеш», і поїхав до своєї матері в село.
Мати спочатку звинувачувала його в тому, що покидає сім’ю, та, вислухавши, зрозуміла, що зрада була незаперечною. Незабаром Олексій подав на розлучення.
Роман, ображений поведінкою матері, попросився жити з батьком і бабусею. Надія спершу обурювалася, проте розуміла: Олексій більше не фінансуватиме їхнє життя, тим паче, що її саму згодом теж скоротили.
З часом мати Олексія віддала синові свої заощадження, аби він міг вкластися в свою справу. Зрештою все почало налагоджуватися: своя справа дала прибуток, Ромка добре вчився, а сам Олексій мав більше часу, щоб проводити його із сином.
Улітку вони планували разом вирушити в гори, чекаючи цих канікул з нетерпінням. Надія зрідка телефонувала, жалілася на відсутність коштів, та Олексій уже не переймався.
Вона зробили свій вибір. Якщо любов не витримала випробувань, значить, її глибини не вистачало від самого початку.
Одного разу Віка випадково зустріла Олексія й випалила йому, що то саме вона «направила» Надію на зраду. Олексій не здивувався: вважав, що коли б дружина справді любила й цінувала його, жодна стороння людина не змогла би їх розлучити.
Тепер він дивився в майбутнє з упевненістю, маючи при собі найважливіше — відданого сина і власну свободу будувати життя за власним сценарієм.
Головна картинка ілюстративна.
