— Тобто, вісім тисяч? – дивлюсь на маму здивовано. – Я свою зарплатню повинна віддати аби твій пес не чхав? А діти мої що їстимуть цілий місяць, мамо?
Одразу скажу, що тварин я люблю. Маємо вдома здоровенного шестикілограмованого Знайду, який почувається у нашій квартирі єдиним господарем і власником усього. Проте не приклоняюсь перед ними і маю розумні рамки.
Наразі мама тимчасово проживає у нас. Її дім цілий, але ми колись зробили їй автономне опалення повністю на електриці. Мама кілька разів увімкнула і щось там згоріло , чоловік каже, що надто дорого ремонтувати зараз, тому вирішили маму до нас на зиму забрати.
Приїхала моя мама не сама а зі своїм Графом. Граф звучить гордо, а вигляд має смішний – малесенька собачка, яка завжди чомусь трясеться і любить сидіти на руках. Саме через нього, а вірніше через те скільки на нього потрібно у нас і виникають непорозуміння.
Ось нещодавно мама до ветеринарної клініки ходила, бо щось з її графом не те. Таки так, оте манісіньке створіння занедужало і потребує термінового лікування. Ціна питання – 8 тисяч. мама прибігла додому всі в сльозах, ніби сталось щось справді недобре і просить у мене потрібну суму на те, аби урятувати Графа.
Я не мільйонер і навіть поруч не стояла. Працюю на чверть ставки у трьох місцях одразу і бігаю цілий день мов білка в колесі. Чоловік водій, але нині і в ного не надто все на роботі добре, тому озвучена мамою сума це кошти, які ми витрачаємо на харчування сім’ї на місяць.
Зрозумійте мене, ну як би мені шкода того створіння не було б, але залазити в борги це також не розумно, тим паче нині. Проте мама цього не хоче розуміти. Два дні обдзвонювало подруг і по копійці таки назбирала необхідну суму, а вчора зібравши речі і від нас виїхала. Каже, що не зможе жити під одним дахом з людьми, які в складній ситуації не простягнули руку помочі “дитині”.
Ну от як це все розуміти, а? Відчуваю себе винною. а чому й сама не розумію. Хіба ж я щось не так зробила, аби аж виїхати від мене?
05,12,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
