Наша донька Аліна, близько року тому, вийшла заміж за однокласника Артема. Мабуть, хлопець вирішив, що знайшов «тепле» містечко, оскільки ми маємо невеликий, але стабільний бізнес.
Річ у тім, що ми з чоловіком відкрили інтернет – магазин одягу понад 10 років тому. В часи карантинів, а разом з ними і кризи, наші справи, навпаки, піднялися в гору. Це дозволило нам дотягнути оплату навчання моєї доньки в престижному університеті, а на додачу, ще й придбати їй квартиру.
Крім того, ми з чоловіком подарували їй дорогу машину за успішне та блискуче закінчення університету. Після навчання, незважаючи на те, що Аліна влаштувався на роботу, ми з чоловіком регулярно виділяли свої гроші “на кишенькові витрати”.
Коли справа доходила до розмови про женихів, мій чоловік був категоричний: «Як тільки ви одружитесь, ми з твоєю мамою перестанемо вам допомагати. Так, бізнес успадкуєш ти, але це чоловік повинен забезпечувати сім’ю! Інших варіантів я не розглядаю”.
У цей момент ми все ще не знали, що Аліна зустрічається з кимось. Однак вона повністю підтримала позицію батька. Лише згодом ми дізналися, що у дочки є наречений Артем. Він, очевидно, не знав про цю розмову між Аліною та його майбутнім тестем.
На перший погляд, мені Артем взагалі не сподобався. Він намагався догодити мені та моєму чоловікові і весь час посміхався. Ми з чоловіком мали взаємні сумніви щодо того, чи щирий цей хлопець до нашої доньки.
Правда, ми не говорили донці нічого про наші здогадки, бо Аліна виглядала шалено закоханою. Через кілька місяців молодята одружилися. Артем і раніше жив у квартирі Аліни, але давати йому ще й машину ми відговорили доньку.
На весілля ми подарували молодятам путівку на місяць до Буковелю(звісно, що хотілось би подарувати в якісь теплі краї, але куди зараз виїдеш?), Аліна давно мріяла хоч там побувати, але все якось не складалося її туди відправити, бо в неї навчання, а ми вічно з головою в бізнесі. Ну, а який сенс їхати самій? Звичайно ж, донька вирушила туди разом із Артемом. Після повернення з медового місяця батько нагадав Аліні про те, що тепер її забезпечує чоловік.
«У разі чого ми завжди тобі допоможемо. Але платити за вас обох не будемо», – сказав мій чоловік. Донька кивнула на знак згоди. На щастя, конфлікту на цьому ґрунті, незважаючи на мої побоювання, не сталося. Зате наш зять явно не очікував такого повороту.
Тепер бюджет молодих складався лише із зарплати Артема та Аліни. Жодних грошей на кишенькові витрати ми не виділяли. Молоді не так давно разом влаштувалися в одну міжнародну компанію.
Донька розповідала про те, який сучасний у них директор, і пишалася тим, що на доброму рахунку у керівництва. «Мамо, уявляєш, наш начальник пообіцяв мені підвищення у наступному кварталі, а поки що видав непогану премію», – похвалилася мені донька.
“Розумниця моя! А як справи в Артема?», – Запитала я. «Ой, не питай, – зітхнула Аліна. – Директор його недолюблює. До того ж Артем часто спізнюється, а це будь-якому керівнику не сподобається».
«Може, поговориш із чоловіком? Поясни йому, як треба поводитися. Він – все-таки чоловік та головний здобувач у родині. На що ви житимете, якщо ти підеш у декретну відпустку?», – продовжувала я.
«Ну, туди я точно поки не збираюся. Мені подобається моя робота і перед появою дітей я планую дійти до поста директора філії», – гордо заявила моя дочка. Так, амбіцій у Аліни було хоч греблю гати, чого не скажеш про Артема.
Через кілька місяців після цієї розмови дочка приїхала до нас у гості зовсім засмучена. «Аліночко, що трапилося? На тобі лиця немає», – злякалася я. “Мамо, у мене все гаразд, а ось Артем…”, – не договорила донька
“Щось серйозне? Він занедужав?», – спантеличено запитала я. «Ні, з його здоров’ям усе гаразд. Але з роботи його звільнили. Артем уже два тижні ходить по співбесідах і не може знайти щось нормальне. Мамо, може, ви влаштуєте його до нас у компанію? Він – розумник, справді», – загалядаючи мені у вічі, сказала Аліна.
Ми з чоловіком не змогли їй відмовити, але поставили свою умову: Артем починає роботу із простого продавця-консультанта. Посади директорів у нас зайняті перевіреними людьми.
Те, що хлопець став зятем, ще не привід звільняти старі кадри. Все це ми озвучили і Артему наступного дня. За його виразом обличчя стало ясно, що він розраховував на іншу пропозицію. Однак погодився.
Перші кілька тижнів Артем, правда, вникав у роботу і намагався допомогти. Але що далі, то швидше згасав його інтерес. Він почав спізнюватися, виходити на тривалі кавування та ніяк не міг порозумітися з колективом.
Вже за місяць роботи він встигли назбирати цілу папку скарг та зауважень. За нашими правилами, кожен «прокол» карається штрафом. Жодних винятків.
У підсумку Артем отримав трохи більше половини від обіцяної зарплати. Звичайно, він поскаржився Аліні. За кілька днів донька приїхала до нас, щоб розібратися у цій ситуації.
“Тату, Артем вважає, що ви з мамою спеціально влаштували його продавцем, щоб принизити”, – мало не плачучи, сказала Аліна. «Доню, це зовсім не так. Ми з самого початку обговорили всі умови. Він не знає принципів нашої роботи, тому має вивчити все з нуля. Згадай, ми з мамою спочатку працювали і продавцями, і бухгалтерами, і вантажниками. Хіба твій чоловік має якісь привілеї лише тому, що ти – його дружина?», – спокійно пояснив їй чоловік.
«До того ж, ось, папка зі скаргами на твого Артема, – сказала я. – Ти не ображайся, доню, але твій чоловік зовсім не звик працювати. Він хоче великої зарплати за сидіння перед монітором, а такого не буде».
Аліна розуміючи кивнула і тут же поїхала додому. Наскільки я зрозуміла, у неї з чоловіком того вечора відбулася серйозна розмова. Я, звісно, не збираюся підштовхувати доньку до якихось дій, але бачу, що Артем стає їй неприємним.
Чесно кажучи, я цьому тільки рада. Незабаром Аліна зрозуміє, що вибрала за чоловіка не ту людину і сама подасть на розлучення. Нема чого загрібати жар чужими руками.
Фото: Olesia Oleksandrivna.
