Життя здається правильним і таким звичним, поки одного разу ти не зустрінеш його. І просто не можеш зрозуміти, радіти цій зустрічі чи постаратися забути про неї.
Ще зі шкільної парти я була правильною дівчинкою. Добре вчилася на радість батькам і завжди думала головою, щоби не влипнути в неприємні історії. Про хлопців не думала навіть. Фактично я й не зустрічалася особливо ні з ким. Була тільки дружба.
А потім на обрії з’явився мій майбутній чоловік. З Максимом було дуже комфортно. Залишалася менше місяця до випускного, коли він запросив мене на перше побачення. Макс був набагато старшим, міг дозволити собі не поспішати, всіляко намагався зацікавити мене як людину.
Звичайно, я дивилася на все це через рожеві окуляри. Такий видний наречений: вихований, цікавий, з машиною та власною квартирою. Та ще й так правильно розмірковує про майбутнє.
Досі я думаю, що мені дуже пощастило з ним. Ми справили пишне весілля з прекрасною білою сукнею, розкішними лімузинами та іншими атрибутами. Він став моїм першим і єдиним коханням на довгі роки.
Загалом він був ідеальним чоловіком і батьком наших двох дітей. І ще дуже далекоглядним, він зробив все, щоб я здобула освіту та увійшла до сімейного бізнесу.
Не раз він казав, що все одно піде раніше за мене. Тому мені варто бути в курсі всього, і могти, у крайньому випадку, прогодувати діток. Так рік йшов за роком: сито, спокійно та передбачувано.
Все змінилося того дня, коли Максимові стало зле. Точніше, коли йому стало зовсім зле. Варто зауважити, що в нього трохи нило серце кілька місяців. Але намічалася дуже велика угода, і він категорично не хотів залишати справи на самоплив і вирушати на якісь огляди.
Угода відбулася, і ми вирушили відзначати цю подію з партнерами. Після вечері чоловік почервонів, скаржився на те, що йому душно, але навідріз відмовився йти. А ще за годину довелося викликати швидку допомогу. Щось вдіяти просто не змогли.
Всі гроші світу знецінилися в одну мить. Мені здавалося, що це просто поганий сон. Потім настав відчай. Але діти буквально врятували мене.
Можливо, час зцілює, але моя терапія часом тривала дуже довго майже чотири роки. Я не могла нікого підпустити до себе, цуралася чоловіків, і мляво реагувала на компліменти. Фактично, поставила хрест на собі і стала більше бізнес-леді та матір’ю.
А ще – поринула з головою у творчість, щоби пережити цю порожнечу в душі. Почала вишивати картини бісером. На цій хвилі познайомилася з цікавою дівчиною, яка вигадувала всякі цікаві ноу-хау. На одну із зустрічей її привіз брат.
Як тільки я подивилася на Сашка, мої ноги просто підкосилися. Блакитноокий двометровий спортсмен щиро підримував захоплення сестри і ставився до неї скоріше по-батьківськи. Адже їхній тато залишив сім’ю дуже давно.
Звичайно, я не подала виду, що він мені сподобався. А коли акуратно дізналася, що він молодший за мене на вісім років, зовсім засмутилася. Але, як з’ясувалося пізніше, я теж йому сподобалася. Вже не пам’ятаю, як ми опинилися з його сестрою на цій вечірці, не пам’ятаю, чому дозволила собі випити зайвого, чому він приїхав нас охороняти і як все склалося далі.
Наступного ранку згоряла від сорому і не знала що робити. Хотіла забути про все, але виявилось, що для нього я була чимось більшим, ніж просто хвилинне захоплення. Він хотів спробувати побудувати зі мною стосунки.
Наші зустрічі тривають майже рік, він наполягає, щоб ми жили разом, щоб я познайомила його з дітьми. Він не бідний чоловік, щоб запідозрити якусь корисливу складову.
Я на нього не витрачаюсь. Але його квартира явно мала для нас із дітьми. Не уявляю, як я приведу його в дім, який будував чоловік. Але і втрачати його просто не можу.
Можливо, хтось був у подібній ситуації, і може мені підказати, як же вчинити, щоб не осквернити пам’ять чоловіка і при цьому не втратити близьку людину. А, можливо, те, що він молодший на вісім років лише доводить неможливість нашого майбутнього?
