Настя розказувала і хлипала, дивилася на мене, чому я їй не співчуваю, адже он яке сталося. Тоді я вирішила їй пояснити свою реакцію:
– В мене таке враження, що я це все чую слово у слово, тільки іншим голосом.
Звичайно, що я їй співчуваю, але от не знаю чи можна змінити цю ситуацію? Мені здається, що ні, але прошу вашої поради.
Настя мені не невістка, а дружина мого молодшого племінника. Я в цій родині тепер за маму, вірніше вже десять років за неї, як не стало моєї рідної сестри Марії. Я від неї молодша на десять років, думала, що вона мені щось радитиме в шлюбі, а вийшло геть навпаки.
Марія приходила до нас завжди в хустку перемотана, казала, що їй так легше, а її чоловік тільки й каже, що вона собі щось придумує аби не робити. Їм тоді справді було прикро, адже вони й будувалися і двоє малих дітей, а тут ще й це.
І так Марія понад силу все робила і не чула й слова подяки від чоловіка, бо він казав, що вона колись до нього на побачення з мокрою головою бігала, тому й таке тепер має. Марії не стало, коли діти були в старшій школі, але все одно вони потребували мами і турботи.
Мені прийшлося на дві хати господарювати, бо Матвій затявся якусь жінку приводити додому. І так я ходила та й мати Матвія помагала, моя мама ходила і всі ми гуртом довели хлопців до ума, як то кажуть.
Я зітхнула з полегкістю, коли старший Сашко женився та привів дружину додому. Вже є готова газдиня і ми перестали туди ходити.
Марта старалася бути за господиню, але ж ви собі уявіть дівча в двадцять років, яке має на трьох чоловіків наготувати і ще й за господаркою дивитися. А Матвій і корову тримає, і свиню, і поля.
І якось я бачу, що вона така йде і за одним боком:
– А що з тобою?, – питаю.
– Та тягне щось ззаду.
Я тоді з нею на огляд. Самі знаєте, як то є, а вона така мала все по господарці зробити.
І ось приходить Сашко до неї і при мені каже:
– Ну що, сама собі натворила, я ж тобі казав аби ти добре одягалася, а то вдінеш коротке і ходиш, от і маєш.
Хіба таке хочеться почути? Я тоді Саші сказала, що він найперше має спитати лікаря через що це, а вже потім такі нісенітниці говорити.
Матвій вже почав по селу говорити, де то знайти дівчину для сина, бо як тільки робота, то всі одразу по стаціонарах.
Я рада, що Марта все для себе зрозуміла і за якийсь час вони перебралися з чоловіком в місто. У них і дітки є, але вона час від часу має ті ознаки і не раз мені казала, що Саша вже такі причини видумує, щоб лиш її не пожаліти.
І вже молодший Василько женився та взяв собі Настю, а Матвій і не думає господарку зменшити. А та вже так собою крутила, аби всім догодити, що он прийшла і каже, що живіт їй крутить.
– А ти побільше кави пий, – каже на те Василько, – Я ж тобі казав аби ти того не робила, а ти не чуєш.
А свекор каже, що вона до шлюбу гуляла, тому й таке має і він копійки не дасть для такої жінки.
І от ви мені скажіть, люди добрі, чи варто щось тут радити, що все мине, що все налагодиться? Бо я тут бачу виховання від батька. Чи я не права, як ви гадаєте?
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
