Зупинила перше-ліпше таксі. Молодий хлопець зі співчуттям подивився на заплакану дівчину:
— Куди вас?
— Везіть мене до нього на роботу, я повинна все з’ясувати, — пробурмотіла Наталя.
— Я перепрошую, а конкретніше можна?
Денис зустрів її вороже налаштований:
— Та відчепись вже від мене, ти що не розумієш, що я тебе більше не кохаю. Скільки можна пояснювати!
Колеги з посмішкою стежили за суперечкою колишніх закоханих. Наталя зі сльозами вискочила на вулицю. Таксист, який тільки почав розвертатися, пригальмував. Терпляче вислухав її голосіння і невтішні висловлювання на адресу колишнього:
— Куди вас відвезти?
— Не знаю.
— Гаразд, тоді я знаю куди.
Приїхали на набережну, свіжий вітерець обдував заплакане обличчя Наталі, хлопчина йшов поруч мовчки.
Так тривало кілька годин, аж поки не почало темніти і дівчина раптом заговорила:
— Вибачте, будь ласка, за те, що я відволікла вас від роботи, скільки я вам винна?
— Ви мені нічого не винні, я сам нещодавно розлучився зі своєю, тому я чудово вас розумію.
А потім вони вже просто бродили разом, розповідали смішні історії, висміювали своїх колишніх.
— Я тепер займуся своєю кар’єрою, досить із мене стосунків, а він ще пошкодує, що мене втратив, — заявила Наталка, пишаючись тим, як швидко вона взяла себе в руки.
— І я вирішив, що пора зав’язувати з дівчатами, ось хочу трохи заробити, квартиру купити, пожити окремо, бо мати постійно намагається мене з кимось одружити.
Обмінялися номерами і разом вирішили, що у них будуть справжні дружні стосунки. І нехай говорять, що між чоловіком і жінкою дружби не буває, та це не про них.
І почалися у Наталі будні, працювала вона допізна, а увечері вдома на неї чекала мама з вечерею і так кожного дня. А на вихідних зателефонував таксист і запросив трішки розвіятися по-дружньому. З Романом, так звали водія, було легко і весело, вихідні пролетіли непомітно.
Так минуло кілька тижнів і Наталя раптом зрозуміла, що з нетерпінням чекає зустрічі з Ромою, вечорами думає про нього, згадує його чарівну посмішку.
— Е ні, тільки не це. Не хочу більше закохатися і знову рюмсати.
І вирішила відмовлятися від зустрічей, вигадувала найвитонченіші відмовки. Роман насторожився:
— Ти мене уникаєш? Я тебе чимось образив?
Щоб не викликати підозри, Наталя взяла себе в руки і вони знову провели разом вихідні, але так легко і невимушено, як раніше вже не було. Дівчина намагалася не дивитися йому в очі, іноді сміялася і жартувала невпопад. Він зупинився і уважно глянув на неї:
— Ти сьогодні, якась не така, занедужала, чи що?
І помацав рукою її лоба. У Наталі від його дотику, аж щоки почервоніли і вона збентежено опустила очі.
***
Вдома дівчина довго думала над тим, що схоже у неї знову назріває нерозділене кохання, адже Рома ставиться до неї, як до подруги. Однак припинити бачитися з ним вона не могла, це було вже вище її сил.
Наталя довго переверталася в ліжку і ніяк не могла заснути. Перед її очима постійно виникав образ Романа, його посмішка, вона проганяла від себе будь-які думки про нього, але нічого не допомагало.
«Адже ми обіцяли одне одному, що будемо друзями. Він же свою обіцянку виконує і поводиться, як зазвичай, а що мені робити?»
Вдень на роботі був повний завал і за всією цією метушнею вона повністю забула про те, що її так непокоїло. А ввечері Роман вже чекав її біля прохідної. Вони поїхали на своє улюблене місце, прогулялися по набережній і, ніби випадково Наталя торкнулася його руки. Він вже давно все зрозумів, бо відчував те ж саме, що й вона. Рома посміхнувся, стиснув її руку, притягнув до себе дівчину і обійняв.
— Ти знаєш, а давай зустрічатися, адже нам вже по тридцять років, що ми, як школярі?
Наталя не тямила себе від щастя, адже кажуть, що найміцніші почуття починаються саме з дружби.
Фото ілюстративне.