Хвилили її на тих зборах за сина – активіста та переможця олімпіад, а вона цвіла. От і дочекалася від бога подяки, нарешті вона не буде жінкою місцевого чарколюба, а матір’ю директора школи.
Сама Наталя Василівна працювала дояркою на місцевій фермі, але вела себе, як завферми – всім викаже, зауважень зробить від рядового до старшого чину.
– Оце в тебе язик, Наталко, – казали жінки-доярки, – можна інколи і змовчати.
– То ви і мовчіть, а не я.
Вступив її Іванко до педагогічного училища та гарно вчився, їздила Наталя Василівна на збори і так само мріяла, що він директор, але вже цього училища…
Та сталася неприємність – захотів Іванко женитися з одногрупницею, бо вже й животик в дівчини ріс. Що вона плакала та просила одуматися – ні, каже, люблю і все.
А далі скінчилося й навчання, бо треба було заробляти на родину і поїхав її Іванко на працю тяжку в Францію. Змарнів, схуд та й до чарки прихилився. А молода дружина, мов крізь пальці ті гроші пускала, що чоловік заробить – то нема. І ніякого життя молодого, бо він закордоном, вона з дитиною в місті та вже й завела собі нове кохання. І добре їй дуже, бо для любові є чоловік і для грошей є чоловік.
Якось Іван несподівано приїхав додому і застав в квартирі чужого чоловіка. Не витримав ні фізично, ні морально, ні психологічно.
Привезла Наталя Василівна його після лікування додому. Поки п’є пігулки, то ще живе минулим, ніби він випускник-медаліст, в якого попереду все життя. А тільки пропустить – то до чарки, та бігає селом.
Шепочуть злі язики, що «директор побіг, а директорка доганяє», а в Наталі Василівни серце крається. Не знає вона як буде її дитина, коли її не стане – нікому не потрібна та така, як батько. Знову бог відвернувся від неї.
Популярні статті
- А тепер йому знадобилася донька. Ой, татуню, біжу та підскакую аби тебе глядіти
- Я була впевнена, що у нас із невісточкою чудові стосунки. Я з нею і попліткувати могла і порадитись і секрет який розказати. Вона не тільки вислухає уважно, а й пораду дасть, підтримає, добре слово скаже. та й син, я бачила, був дуже щасливий із нею. Мені було приємно приходити до них у дім і відчувати себе бажаною гостею. А минулими вихідними я навідалась, принесла своїх пиріжечків ще гаряченьких, проте синочка мого вдома не було, сама невістка. тут вона і ошелешила мене. тепер не розумію. як бути і що ж робити
- Тато говорив, а я прямо відчувала як червонію. Навіть очі на коханого підняти не могла від сорому. Оце так “познайомились” свати перед весіллям. І що тепер буде?
- Той випадок показав моїм подругам, хто я є насправді і всю правду про мій шлюб.
- Нажаль, наш будинок що під Києвом, поки відновлюють, а ми переїхали в рідне село до родичів. Ні до кого у дім проситись не стали, а орендували собі окрему хатину за смішні гроші. Саме тому, мені особливо прикрими були слова мами і сверів, коли я повідомила їм нашу несподівану новину