Чоловікові виповнилося 65 років, працював електриком, тепер вирішив, що пора відпочивати, пенсії на життя вистачає.
Паша став зовсім іншою людиною, немов у дитинство повернувся. Він спить до обіду, потім за комп’ютер сідає, новини дивиться, фотографії знайомих розглядає, свої розміщує. Сам кожен день став фотографуватися, Селфі діти робити навчили, ось і любується собою, в соціальних мережах розміщує, одягається, немов на побачення збирається, на прогулянки йде.
Пропонує городом більше не займатися, сказав, що ноги його там не буде.
— Навіщо час на грядках проводити, коли купити все можна?
Але ж діти і внуки приїжджають, хочеться їх годувати вирощеними на своїй ділянці овочами.
З худобою тепер доводиться самій «возитися», гній вивозити важко, але що робити? Паша не збирається допомагати, каже, що тільки жити почав, може ще й кохання знайде своє.
Чоловік навіть тарілку за собою не вимиє, не чоловіча це робота. І в селі все життя прожив, допомагав раніше хоча б трохи, на роботі втомлювався, без сил додому повертався.
Ось учора мені показував путівку, до санаторію пан зібрався. А я вже й не знаю, сміятись чи плакати? Нормальним він у мене був усе життя, а зараз, що – пороблено. Уж думаю, а раптом він собі у тому санаторії когось знайде. Що я сама тоді робитиму?
Людоньки! Що ж це робиться? Як мені колишнього чоловіка повернути. Хай уже краще бурчить і мене дістає, так хоч звично. А то прямо цвіте і пахне. Жити починає! Тьху…
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
