Ми з чоловіком одружені майже вісім років. Перший рік, після того, як обмінялись кільцями рік прожили у квартирі його батьків, а потім переїхали спочатку у орендовану квартиру, а потім уже у свою власну, яку взяли в кредит.
Незабаром у нас з’явилась донька, а нещодавно синок.
У нашій родині працює поки що один чоловік. Я сиджу у декреті з маленькими дітьми, але теж працюю віддалено. Все у нас спрямоване на те, аби якнайшвидше виплатити кредит і зітхнути спокійно.
Звісно, ми люди дорослі, тому ніхто фінансово не допомагає. Проте, останнім часом свекруха все частіше почала натякати на те, аби ми їй “хоч чимось” допомагали.
Мама чоловіка ще не на пенсії. Працює та отримує досить таки пристойну зарплатню. При всьому цьому живе у великій трикімнатній квартирі і здає ще одну переселенцям.
І ось, вірите, чи ні, віднедавна вона почала скаржитися, що їй не вистачає ні на що грошей. Мовляв, хотіла купити дещо, ремонт зробити, а з нинішніми цінами ну ніяк. І просить допомоги у мого чоловіка, як у єдиного сина.
Але справа навіть не в цьому – свекруха вирішила, що відзначатиме свій п’ятдесятий день народження!
— Не дам, -заявляє, – мій день забрати нікому! Усьому поперек, а свято зроблю грандіозне. Зберу усю рідню, усіх знайомих і колег, аби кожен відпочив і відчув, що живий. Ми всі живі, най там, що а живі!
Так то воно так, але ж зовсім не так! Яке свято грандіозне? Та як узагалі про таке мова бути може?
І тепер у нашій родині постійні баталії. Чоловікова мама у нього допомоги попросила. звісно фінансової. Замахнулась вона на дев’яносто чоловік гостей, аби кожен згадав її ювілей.
Я на своєму стою – ніяких свят і край, а чоловік мій на стороні мами – вона у нього одна і заслужила мати свято.
Свято через місяць. а спокою у нас немає уже нині. Я доводжу своє. чоловік своє.
От скажіть, може я чогось не розумію і не права, хіба буде комусь в радість музика, чи танці в такий час?
07,12,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.