fbpx
Історії з життя
— Не кажи дурниць, Ірко! – поглянула на мене подруга, – Ти у воза впряглась, а він тобою поганяє. Ну от вислухала тебе і не розумію: чому ти ще досі речі не зібрала і не пішла з цього дому. Ти на, що, подруго, надієшся. Ніхто не оцінить і “дякую” не скаже. Тут ніхто не допоможе, не ти перша, не ти остання

— Не кажи дурниць, Ірко! – поглянула на мене подруга, – Ти у воза впряглась, а він тобою поганяє. Ну от вислухала тебе і не розумію: чому ти ще досі речі не зібрала і не пішла з цього дому. Ти на, що, подруго, надієшся. Ніхто не оцінить і “дякую” не скаже. Тут ніхто не допоможе, не ти перша, не ти остання.

На той час мені було 24 роки. Я любила пробіжки вранці і захоплювалася йогою. Заробляла на життя, вигулюючи собак. Я відразу гуляла з декількома тваринами. Господарі із задоволенням давали мені своїх вихованців, так як після прогулянки зі мною собачки втомлювалися, і сил не залишалося на псування меблів.

Так, після чергової пробіжки з двома хаскі, я знайшла собі хлопця. Як завжди, бігала з собаками по парку і так захопилася, що не побачила велосипедиста. Все, як у мультику: він їде, я біжу, а потім – бац. Коли я відвела собак до господарів, побачила того самого хлопця він ніс мені морозиво. «Дівчино, це вам в якості вибачень. Мене до речі, Сергієм звуть », – почула я. Мені стало навіть трохи смішно, адже я винна, а хлопець вибачається. Так ми і почали спілкуватися. Кожен день гуляли в парку. У нас зав’язалися стосунки.

Я познайомила його зі своїми батьками, Сергій приніс торт і ігристого. Ми сиділи, розмовляли про те, де і на що будемо жити. Коли Сергій пішов, мама сказала, що він їй не дуже сподобався – надто правильний якийсь. Але я не звернула уваги на її слова. І ось через рік Сергій зробив мені пропозицію. Я з радістю погодилася.

Ми зіграли весілля і зняли однокімнатну квартиру. Життя було прекрасне, Сергій кожні вихідні влаштовував романтичну вечерю. Ще він любив розслабитися після роботи і випити темного з рибкою. Це було раз або два в тиждень, я не звертала уваги, адже це нормально. Незабаром почав запрошувати друзів в гості, адже самому якось не “йшло”. Я й в цьому не бачила нічого поганого, адже друзі спільні, ми молоді і в домі постійно весело.

Але не минуло і півроку, як мій Сергій почав заливати за комір серйозно, це була зовсім інша людина, його вже не цікавив велосипед, він прогулював роботу, і навіть я відійшла на другий план. Все, що його цікавило – це посидіти з друзями десь і залити якнайбільше. Дійшло до того, що чоловік приходив і просто засипав на порозі. Іноді у Сергія були «світлі дні» і лише тоді я могла з ним поговорити, намагалася запропонувати допомогу спеціаліста, але у відповідь чула: «Ти за кого мене маєш? Усе під контролем!» .

Одного разу чоловіка він навіть у стаціонар потрапив – не розрахував сили. Після десяти днів під наглядом, погодився звернутись до спеціаліста за допомогою. Місяць його повертали до нормального стану. Приїхавши додому, знову почав жити нормально, вийшов на роботу. Я не могла натішитися, що всі негаразди позаду. Але незабаром Сергій зустрів старого друга, з яким давно не бачився. Той запропонував перехилити за зустріч. Чоловік довго відмовлявся, але все ж погодився. І знову все спочатку, чоловік почав прогулювати роботу, спав у коридорі, бо далі ноги не доносили.

Я більше не можу так жити, батьки нічого не знають, впевнені, що у нас все відмінно. Мені соромно їм зізнатися, адже це мій вибір. Але і терпіти ці гулянки немає більше сил.

Я хочу бути з чоловіком, але як йому допомогти? Наш шлюб тріщить по швах, невже його не врятувати? Я знаю, що не одинока в цій ситуації. Вірю, що хтось порадить дієвий метод.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

facebook