Моя найкраща подруга зізналася мені, що завела роман зі своїм співробітником. Головне, її чоловік зовсім не підозрює, що йому зраджують. І яка мені різниця запитаєте ви? Вся справа в тому, що її чоловік – дуже хороша людина. Він любить її і робить все, щоб вона була щаслива. Найприкріше те, що шість років тому він покинув мене і обрав мою подругу. А вона нагородила його, як природа лося. Але про все по порядку.
З подругою ми разом зі шкільної лави. Разом навчалися в одному класі, потім пішли в економічний інститут. Ось там я і закохалася в симпатичного хлопця з паралельного курсу. Ми почали зустрічатися. До слова, моя подруга дуже красива. Ось бувають просто симпатичні дівчата, а вона була саме красивою. Тому я не здивувалася, коли мій хлопець закохався в неї. Тоді вона запитала мого дозволу зустрічатися з ним, я з гонором заявила, що не відчуваю до нього ніяких почуттів. Так я була подругою нареченої на весіллі свого коханого.
Наша дружба витримала цей іспит, а я навчилася жити зі своїми почуттями до чоловіка подруги. Згодом я познайомилася з дуже хорошим чоловіком і теж вийшла заміж. Не скажу, що повністю впоралася з любов’ю до колишнього хлопця. Але життя закрутилося: чоловік, робота і поява дитини зробили свою справу. Мені ніколи було про це навіть згадувати.
З подругою ми регулярно зустрічаємося, проводимо разом час і відвідуємо фітнес-центр. Ми ділимося один з одним життєвими негараздами і просимо поради. І ось моя подруга попросила прикрити її і сказати, що вона була зі мною допізна. Сама вона збиралася покинути мене раніше і піти. На моє запитання куди, вона зізналася, що завела коханця. Подруга розповіла, що ці почуття сильніше її. На моє запитання чи буде вона розлучатися, я почула довге не визначене мовчання.
Не знаю чому, але я одразу ж зателефонувала її чоловікові. Усе розповіла і попросила приїхати обговорити деталі. Він примчав сам не свій. І плакав і волав. Я не знаю, як так вийшло. Просто я хотіла його втішити і зробити щось для нього хороше і приємне.
Відтоді ми періодично зустрічались із ним. Коли я прямо запитала, чи кохає він свою дружину – відмовчувався. Я вже не витримувала цього всього і хотіла піти від чоловіка, аби коханий швидше зважився на рішучий крок, але подруга знову забрала його у мене.
Вона зізналась, покаялась, а він узяв і все простив. А найприкріше. що тепер я не маю ні подруги ні коханого. вони просто викреслили мене зі свого життя. А подруга ще й винною зробила.
Добре хоч чоловік ні про що не дізнався і не дізнається, адже знаючи його норов хтось навряд наважиться щось йому сказати. Але мені усе одно прикро і образливо. Вона йому зрадила, а я винна.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
