fbpx

– Не потрібна вона мені тут! Я тільки на заслужений відпочинок вийшла. І відпочивати хочу, а не залишок життя за неї горщики тягати. Вези її куди хочеш, але тут вона не залишиться.

Тут у нас таке сталося, що все сільські бабусі переполошилися. Немов в в дзеркалі побачили можливу свою долю. А для людей похилого віку бабусь у нас половина мешканців. Ось і гуде село, немов розтривожений вулик.

Живуть у нас чоловік з дружиною. Самі вже на пенсії. Діти в місті давно. Своє життя у них. До батьків рідко навідуються. На кілька днів з ввічливості.

Тут цьому чоловіку його мама зателефонувала просить приїхати, бо геть їй недобре стало. 

Пізно вже було, ніч на дворі. Але зібрався він, сказав дружині, що мамі щось не те зі здоров’ям і поїхав в темінь до неньки.

На місці з’ясувалося, що маму ноги слухатися перестали. Не змогла старенька з ліжка стати. Прибігла сусідка, допомагла по господарству і видзвонила сина..

Спеціалісти бабусю оглянули, але тільки руками розвели, мовляв, чого ж ви хочете – вік, 90 років. І додали, що в таких випадках медицина безсила.

Рецепт виписали, правда. Зі стаціонару чоловік прямо додому разом з матір’ю і приїхав. Коли господиня будинку свекруху на порозі побачила й виду не подала. Вирішила спочатку, що та на деякий час до них. А вже коли відомо стала, що мама чоловіка з ними жити буде, так відразу стрепенулися.

Вивела чоловіка в сусідню кімнату. Засичала:

– Не потрібна вона мені тут! Я тільки на заслужений відпочинок вийшла. І відпочивати хочу, а не залишок життя за неї горщики тягати. Вези її куди хочеш, але тут вона не залишиться.

Домовилися, що ніч бабуся переночує в них. А там…

Уже дві найближчих людини міцно спали в різних кімнатах, а чоловік все сидів на кухні. Намагався усе до ладу обдумати, та тільки не виходило. Якби справа стосувалася сторонніх людей. А тут свої, найближчі. Роїлася образа на дружину, мліла душа за слабку маму. Як бути?

Рішення все ж знайшлося. Вранці зателефонував колишньому товаришеві по службі. Той здавав квартиру. Змовилися про ціну та умови.

На ранок маму відвіз до її нового місця проживання. І, напевно, останнього. Домовився з пенсіонеркою, що раніше медсестрою працювала, щоб та відвідувала бабусю.

Син щоранку в сільмазі продукти купує. Йогурти, банани, які мама дуже любить. З ним ми в сільмазі і зустрілися. Зробили покупки, вийшли на ганок разом.

– Часи настали, – кажу своєму односельцю. – Що робити думаєш?

Мужик відвів очі. Вигляд у нього був як у побитого пса. Нарешті, видихнувши хмара сигаретного диму, сказав:

– Думаю покинути все тут, забрати маму та до рідної домівки повернутися. А там – видно буде.

Але поки все йде своєю чергою. Бабуся на знімній квартирі. Син її відвідує. А сільські бабусі Ніяк не вгамовуються. І при зустрічі з невісткою тієї бабусі демонстративно відвертаються, не відповідаючи на її вітання.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page