fbpx
Історії з життя
Не всі чекають із нетерпінням появи онуків. Проте, коли ми надумали жити з батьками чоловіка, вони нам одну умову поставили, від якої ми просто отетеріли

Не всі чекають із нетерпінням появи онуків. А от наші батьки поставили умову, що поки ми живемо із ними, то про дітей навіть думок не повинно бути.

— У нас лише дві кімнати. — казала Ірина Миколаївна. — Дітей тут навіть розмістити не буде де. Коли своє житло матимете, ось там, будь ласка, робіть. що завгодно.

Я із самого знайомства зі свекрухою, зовсім не подобалася Ірині Миколаївні. Мовляв нічого не маю за душею і спадку ні від кого чекати. Батьки мої свою квартиру переписали на брата, вирішивши, що він же чоловік і в нього має бути будинок, де житиме його родина, а я маю у свого чоловіка жити. Саме чоловік і мав мене житлом забезпечити.

Прописувати мене в будинку чоловіка зовсім не поспішали, можливо, сподівалися, що ми не надовго разом. А батьки мої дошкуляли докорами на адресу чоловіка, що той про дружину не дбає і навіть прописати не може. Я розмовляла про це із Сергієм, передаючи слова батьків, а Сергій проводив бесіди зі своєю мамою.

— Ну гаразд… — здалася Ірина Миколаївна. — Тільки онуків мені подаруєте, коли матимете своє житло!

— Гаразд, ми вас зрозуміли. – мені нічого не залишалося, як погодитися.

Ми з чоловіком не просто так до його батьків переїхали – так економніше було. Ми посилено працювала та відкладала гроші на власне житло, нам зовсім не хотілося надовго залишатися у батьків.

Але все пішло не за планом, коли тест показав дві смужки. Ми з чоловіком щасливо сльози втирали, а от свекруха заявила, що ми повинні переїхати. Нагадала за який умов пустила нас жити.

Ми нічого вдіяти не могли, а її це ще більше виводило із себе. Вона сину нічого не казала, але почала робити все, аби ми самі захотіли переїхати від неї.

Ще о четвертій вона прокидалась і робила все, аби ми теж не спали. Варила рибу, адже знала, що мені від того запаху зле стає, або до середини ночі голосно телевізор слухала.

Ми мусили винайняти квартиру. адже далі так жити було неможливо.

Тут на орендованій квартирі і з’явилась наша донечка. Прекрасна маленька квіточка, яка стала окрасою нашого життя. Яким же було моє здивування, коли на виписку з’явилась свекруха. така вся щаслива, сяюча. Вітає і сльозу втирає.

Вона з нами додому хотіла поїхати до нас, аби з онукою допомагати, але я попросила її не їхати. не брала трубку коли вона телефонувала і не відчиняла двері, коли вона приходила. Для мене узагалі було дивним, чому раптом вона вирішила, що я бажаю бачити її бабусею своєї онуки.

Тепер уже й чоловік своє невдоволення висловлює. Мовляв. моя мама до нас приходить, а його права не має, хоча зробила нам стільки добра.

А я не можу зрозуміти, чому повинна приймати у своєму домі людину, яка нам на двері вказала коли я при надії була? Якщо так любить онуку, то чому тоді так відреагувала на новину про те, що вона має з’явитись? Чому виставила нас за двері?

21,01,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page