Не з доброї волі, але мої батьки переїхали до нас ще в березні. Між собою, ми говорили, що вони додому повернуться, але всі розуміли, що навряд чи це колись станеться. Саме завдяки мамі і тату моя сім’я має житло і авто, але схоже, що мій чоловік забув про це зовсім.
Ми живемо з Петром у шлюбі майже 16 років. Приїхали навчатись до університету, познайомились, потім одружилися і вже маємо трьох діток. Квартиру нам мої батьки придбали, адже мали досить таки багато землі, тримали худобу. А тато ще й був дуже хорошим майстром на будівництві і гарно заробляв, щороку їдучи на роботу за кордон.
Незважаючи на свою зайнятість, батьки завжди забирали до себе онуків на канікули, тож ми мали з чоловіком багато вільного часу і могли бути вдвох. Привозили нам батьки дітей бусом, який завжди був завантажений продуктами.
Обидва ми працювали на добрих роботах, могли собі дозволити і за кордон з дітьми поїхати і в кафе на вихідних сходити, чи в центр розважальний.
Але одного дня мій чоловік втратив роботу. Майже рік він не міг влаштуватись, тож жили на мою зарплатню і на поміч від батьків. Навіть аліменти на дитину від першого шлюбу чоловіка я сплачувала. Проте йому ніхто і слова кривого не сказав. Всі розуміли, яка ситуація тоді з тим недугом була і з роботою туго було.
Зрештою чоловікові вдалося знайти роботу. Я була рада, адже розуміла, що має стати легше. Зарплата у нього пристойна навіть по нинішнім міркам. Хоч і пропадає він там з самісінького ранку і до пізнього вечора, але воно того варте.
Коли ж до нас мої батьки переїхали я свого чоловіка перестала впізнавати. Він став нервовим, рахував кожну копійку. Мені перед батьками за нього так не зручно було, особливо, коли він голосно запитував, а де ж ковбаса, що він купив учора, чому і хто її так швидко з’їв.
Чим далі, тим гірш. Мій чоловік здіймає справжню бурю у домі. Причина – мої тато і мама. Бачте, йому не подобається, що я не маю такого ж заробітку як і він і тепер саме він годує усіх нас. Добре, що хоч не при батьках усе те, але ф вони відчувають.
Вчора ввечері чоловік мені умову поставив. або він. або мої батьки. Коли я запитала а куди двом пенсіонерам податись. він лиш рукою махнув, мовляв світ великий. знайдуть притулок десь.
Не знаю. що й робити. Розумію. що так далі не можна. Квартира на мене оформлена, я тата і маму з дому не виставлю ніколи і нізащо. Невже доведеться розлучатись. Невже мої діти ростимуть без батька?
Я так заплуталась. Підкажіть, що ж робити. Кого мені обрати?
11,01,2023
Головна картинка ілюстративна.
