fbpx

Не знаю чи хочу присвячувати своє життя матері

Мамі 76 років. Вона все життя жила з батьками  у приватному будинку із зручностями на вулиці. Коли їх не стало, вона дім запустила так, що увійти туди. Будинок занепав, після дощу ледь не завалився. Останнього родича, що їй допомагав, нещодавно не стало, довелося забирати маму до себе. Поселила її в окрему впорядковану квартиру. Свіжий ремонт під неї, меблі зручні під потреби літніх.

Перші дні адаптувала: вчила користуватись чайником, кранами, унітазом, домофоном. А коли почала купати – розплакалася: пальці скручені, нігті жовті. Купу фахівців пройшли, та вона впирається постійно. Купатися не хоче, наполягає, що здорова, а в неї жодного зуба не лишилося.

Звичайно, купила весь новий одяг. Та дещо зі старого вона попросила залишити. В результаті нові штани надягає зверху на піжаму, шапку на прийом до стоматолога. Роблю зауваження – ображається, що чіпляюся. Прошу ретельніше прибирати після себе – у сльози. Приходжу двічі на день: годую, прибираю. Капризує – гуляти не хоче. Інтересів жодних немає, книжки не читає. Від медичної допомоги відмовляється.

Я за тиждень вимоталася неймовірно. годі й уявити, що чекає на мене далі. Я вже не встигаю. Від доглядальниці вона категорично відмовляється: начебто і ходяча, і чужих людей вдома бачити не хоче. Та й матеріально не просто мені. Я дуже витратилася, облаштовуючи їй побут. А їй все одно не так.

Напевно, найприкріше, що немає розуміння цінності всього та щирої подяки. Адже вона начебто при повному розумі, а витворює такі дивні речі, хоча вона завжди такою була.

Начебто, обіймаю її, розмовляю, чогось навчаю, а за двері вийду, вона знову за своє: упирається, все по-своєму робить. Каже, по-іншому жити хотіла. Запитую: “Як”? Відповідає: “Не знаю”. Ображається на строгий тон: “Мамо, та нема чого бога гнівити, подивися, що навкруги діється”.

І тепер не знаю, як зможу так жити, доглядаючи її – вже сили закінчуються. Спробую теплом, добром зігріти, може, ще можна виправити все. Я буду дуже старатися. Дуже несподівано все для мене, боляче до сліз.

І боляче від того, що вона так себе запустила.

Тепер я взяла відповідальність за неї на себе і далі поступатиму як вимагає ситуація.

You cannot copy content of this page