Не знаю на що вони і на кого розраховували, але я вже більше так не можу і крапка. Уже не раз із сином балакала, так він говорить мені одне і те ж: “Мамо, ще тиждень, другий і все гаразд буде” Може й буде, але в кого? Я по стінам скоро повзати почну, зате невістка моя відпочинок собі улаштувала.
У мого сина весілля було швидким і якось геть для мене несподіваним. Вони із Діаною усього три роки позустрічались, ще й не пізнали одне одного як слід, а тут на тобі – весілля уже. Я відмовляла, як могла, алне що толку. Надумали, то ти вже й не відвернеш.
Ну відгуляли ми весілля, почали вони жити. Я одразу попросила, аби проживали у мене, бо чоловіка мого не стало три роки тому. квартира простора. то нащо ще щось десь шукати. Син у мене один, то все його буде і так ясно.
Так от. Діанка мені ця незрозуміла була завжди. Працює з шостої і до пізна. Прийде поспить і знову на маршрутку, аби на роботу їхати. У вихідні увесь дім догори ногами поставить. Семиділка – тут тюлі зняла, там килим миє, уже за секунду люстру розкрутила. Я й не встигала очима слідкувати, що та як. А потім, коли вона піде кудись увечері із сином, то я беру ганчірочку і перевіряю, що то за чистоту невістка навела. Так собі порядок. Ганчірка ще ніколи білою у мене не залишалась. Та й тюлі вона не прасує, а вогкими вішає. Ну хто так робить?
Оце як онуки у мене з’явились, а у сина двійня, так я геть за голову узялась. Можу прийти із роботи а в кімнаті речі зняті зі шнурка, а не розкладені, у раковині тарілка не помита, а невістка спить поклавши руку на малих, які сопуть поруч. Ну куди воно годиться? Їсти не приготує навіть за цілий день, лиш макарони і котлетки. Про те, аби пил на шафі витерти то я мовчу узагалі.
А це не минуло й року від появи малих, як вони мені повідомляють, що знову батьками стануть. Я так і сіла од щастя. Питаю, чи не на рекорд ідуть з такими темпами? А вони лиш усміхаються і все.
Так от, зараз невістка на шостому місяці і вже три тижні, як вона на збереженні. Відпочити надумала. Я спокійна була, бо ж знала, що малі будуть у свахи, ан ні, та теж не здорова і зараз у санаторії. Вийшло що тільки я одна здорова, сильна, єдина нянька.
Третій тиждень пішов і я вже готова по стінам повзати. Людоньки добрі, це ж неможливо просто. Двійко дітей малих. То ж випробування. Я три дні не вмита і не розчесана ходила, не тому, що не хочу – часу не мала банально. Одне хниче, друге скаче, заснув один, інший прокинувся. Спокою, ні в день ні в ночі. На руках постійно хтось, я навіть поїсти не можу нормально. Несу чашку із чаєм уже холодним до рота, а малий у ній руками похлюпався. Доки одному підгузка міняю, інший уже по вуха задрипався, треба переодягати. Вию!
А супчик варити їм поставила? Сусіди викликали пожежників, бо поки вони приснули, то й я коло них. А плита у мене коло вікна і дим так і повалив. Прокидаюсь від того, що на шостому поверсі мені хтось у вікно зайшов. Двері винесли, бо й фіранка зайнялась. дякуючи сусідам жива лишилась.
Кажу сину, хай невістка вже виписується, бо то не діло. Я посивіла за цей час і осунулась. Ні поїсти, ні поспати. Вимикаюсь на ходу. А син і сам не може, бо ж на півфабрикатах сидить. Поки невістка була, то ще нас годувала, а вона на збереження лягла, то я не маю часу ж. Посуду гора у раковині, але помити я його фізично сил не маю. Зараз уже дістаю з серванту той, що для гостей призначений, бо їсти і пити нема із чого.
А невістці що? Спати цілий день, бо з ліжка підводитись не можна пані. Лежить у ноутбуці фільми дивиться і книги читає. Телефонує інколи ще й запитує з такою турботою у голосі:
— Як ви там, мамо?
— Нормально, кажу, ще тиждень і буду готова. Домовляйся хто виноситиме уперед ногами.
Твердо для себе вирішила, що як тільки невістку випишуть я квартиру розміняю. Краще житиму сама у малісінькій квартирці, а вони хай окремо зі своїми дітьми.
Це ж не нормально, як узагалі можна вижити маючи двійню?
29,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
