fbpx
Історії з життя
Не знаю уже, як бути, але далі так тривати просто не може. Справа в тому, що моя мама нині проживає у нас. Перед 24 вона приїхала до нас у гості, та так і залишилась, адже моє рідне місто нині окуповане. Спочатку ніби все було в порядку, але згодом стало зрозуміло, що мама так і не прийняла нової реальності, а розплачуватись нам. Причому у прямому сенсі цього слова

Не знаю уже, як бути, але далі так тривати просто не може. Справа в тому, що моя мама нині проживає у нас. Перед 24 вона приїхала до нас у гості, та так і залишилась, адже моє рідне місто нині окуповане. Спочатку ніби все було в порядку, але згодом стало зрозуміло, що мама так і не прийняла нової реальності, а розплачуватись нам. Причому у прямому сенсі цього слова.

У своєму місті моя мама – велика начальниця. Усе життя вона пропрацювала на керівних посадах. тому статок відповідний. Я змалку мала все найкраще і квартиру мені мама купила і забезпечувала нас з чоловіком на перших порах вона.

Згодом ми стали “на ноги”. тобто, почали заробляти самі, проте до доходів моєї мами нам, звісно, далеко. хоч ми обоє і маємо гарні посади.

До нас мама перед 24 на кілька днів на гостину завітала. повинна була повернутись уже 25-го, але самі розумієте – не склалось. Спочатку, ніби все і добре було, проте з часом ми зрозуміли, що не все гаразд.

Справа в тому, що моя мама ніяк не може пристосуватись до нових реалій. Гроші, що були у неї на картці вона витратила зі швидкістю світла – збереження вдома і невідомо, чи вона до них хоч колись доїде, а нових доходів немає, проте потреби залишились. Мама задовільняє свої потреби так, як звикла – у дорогих магазинах.

— Доцю, ти пробач. – чую вкотре, – Ти на продукти гроші лишила, а мені так не зручно, але я крем собі придбала. Не космос звісно, але поки і такий піде.

Кремчик для обличчя заважив на вісімсот гривень. І так щодня. Мама витрачає гроші швидше, ніж ми їх заробляємо, я вже стільки позичила, що за рік, аби віддати.

Коли ж говорю. щоб мама була трішки заощадливішою – вона просто не розуміє що то я таке на увазі маю. Вона просто не знає як це – економити. адже чи не зі студентських років заробляла добре.

— Я собі плаття замовила. – говорить вчора. – Доню треба п’ять тисяч.

Хоч плач. Це ж третина моєї зарплатні і вже втретє на цьому тижні. Коли кажу мамі що змоги не маю оплатити, вона дивиться на мене ображено.

— Це ж усього лиш платтячко для мами.

От як мені пояснити їй, що часи змінились. Вона і досі у своєму світі і не сприймає реальність які б аргументи я не приводила.

Ольга Ц.

10,11,2022

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page