Не знаю, як і описати те що відбулось. Гірко на душі і осад неприємний. Ростила, любила, а ось вона дяка. І все чому? Платтячко ж хороше, хіба то зле, що воно з комісійного магазину.
Поруч з моїм домом уже багато років працює хороший комісійний магазин. Речі справді якісні дівчата приймають, а ціни більш-ніж приємні. Якщо чесно, я вже й забула, коли щось купувала на ринку чи в магазині. І пальто і дублянка у мене звідти. Минулого року я собі там чоботи купила практично нові шкіряні за шістсот гривень. В магазині такі кілька тисяч.
Ось нещодавно я там платтячко ошатне знайшла для онуки ще й фірма хороша Carters. Тішилась, мов дитина мала адже його напевне лиш раз і одягли.
На вихідних вирушила на гостину до доньки з подарунком для онучки. Ще й бантики купила якраз під колір плаття.
Побачивши подарунок донька зраділа
— Ох і краса. Ми в садок на свято осені одягнемо. Ну ти даєш, мамо! Воно ж таке дороге Дякую!
Донька одягла онучку в обновку і та закружляла з радісним обличчям по кімнаті. Сидимо, тішимось. Аж ось донька запитала де саме я плаття придбала і скільки я за нього віддала.
— Так у комісійному ж, – кажу щиро. – Усього двісті гривень.
Потрібно було бачити обличчя доньки. Вона аж побіліла. Підбігла, зняла з онучки плаття:
— Досить я не мала речей нових. ти нас одягала лиш у ношене. Дитина моя з чужого плеча не носитиме. забери, поверни, нам воно не потрібно.
Онука в сльози, а я сиджу ні в сих ні в тих. Більш того, донька вирішила, що доньку потрібно вимити добре, адже не відомо хто те плаття до неї на себе одягав.
Доки онука у ванні плескалась, я тихцем із квартири вийшла. Ішла і сльози ковтала. Ніколи не думала, що моя донька виросте от такою. І звідки в ній ось це, адже ми ніколи багато не жили. Та й у неї не космічні заробітки, часто я їй гроші позичаю до зарплатні. Чому ж здорова економія сприймається от так?
16,11,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
