Отож, моя найдобріша і найкраща подруга Віталіна, така, що останнє віддасть, лиш би вас потішити чи підтримати, завжди такою була, ще з першого курсу, коли ми разом жили у гуртожитку. Ми ділилися мівіною і різали навпіл сосиску, щоб не так бурчав живіт, вона могла вислухати мене хоч в першій ночі і могла приїхати підтримати на таксі в село, лиш би я знала, що не сама.
А я їй нічим не змогла допомогти. Нічим.
Останні п’ять років ми бачилися дуже рідко, бо Віта переїхала жити в село, чоловік нарешті добудував хату, не хата, а просто палац, була там на новосіллі і щиро вітала їх з таким здобутком. Але то я собі так думала, що буду їздити до неї на вихідні, але ж у кожного вже й діти великі, клопоти власні. Та й Віталіна як запряглася в ту господарку, то геть вам ґаздиня широка – два парники, щось вічно садить чи збирає, закручує… та й порядок в тих хатах ще попробуй тримай – два поверхи, мансарда, басейн влітку чистить теж вона, бо ж чоловік на заробітках.
І отак вона й за тими клопотами не помітила, що давно треба на свій стан звернути увагу.
Я стояла на подвір’ї, воно квітло наче в якійсь оранжереї, я знала, що навесні Віталіна взяла останню процедуру і певно повзала на чотирьох по цих грядках, але ж хотіла, щоб було гарно, щоб, коли прийдуть люди, то все квітло і зеленіло.
В той момент я була поруч з Сашею і їхніми дітьми, була готова підтримати його в усьому, але ж де я знала, що він таке викине.
Минуло сорок днів, я приїхала і вже бачила, що нема того ідеального порядку навколо і розуміла, що Саша його не буде підтримувати, тому прийдеться йому женитися чи наймати когось. І так мені від того стало ніяково. Невже тут хтось інший, крім Віталіни буде порядкувати? Це ж неприпустимо! Це ж усе буде не по її, не так гарно і якісно.
І мої думки справдилися – не далеко ходив Сашко, а взяв заміж нашу спільну знайому, Іванку.
Не було мені це приємно, але ж уже. Вона знала й дітей. часто була в них в гостях, то й буде все тримати, як тримала Віталіна.
І що ви думаєте? Тримає?
Що не відкрию його сторінку – вони на відпочинку: то пальми, то піски, то шашлики на городі, де й сліду нема від Віталіниних парників та грядок з полуницею, все засіяли газоном!
Я як пригадаю, що Віталіна лиш огірки кинулися, то одразу почала то все крутити, бо ж її Сашко дуже любить за її рецептом дублені, щоб він смачно з’їв! І через які зусилля вона це робила, яка це була любов безмежна до нього і до дітей, щоб всім забезпечити, коли її не буде.
А ця отак її працю втоптала в землю! Живе дише у своє задоволення і добре живе, бо ж он як її всюди Саша вивозить, а Віталіну хоч би раз був кудись вивіз, все як не на роботі, то вона має роботу. Якби він її хоч раз так пошанував, то я б йому й слова не сказала, але ж я знаю, як вони жили, як він їй кожною копійкою штрикав, що він заробляє, а вона у нього на шиї з дітьми.
Я не можу веселитися в їхньому колі, бо я їх бачити не хочу і не планую підтримувати з ними зв’язок. А тепер мені скажіть – чи я видумую собі жалі чи то є просто несправедлива поведінка Саші?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
