— Не знаю, як ти вирішиш цю ситуацію, але поки твої батьки у нашому домі, додому я не повернусь. Я тебе кохаю і бачу, що й для тебе їхнє перебування поруч не легке, тому вирішив піти на такий крок. – ошелешив мене чоловік новиною.
Ми з чоловіком уже 25 років у шлюбі. Зустрілись ще молодими, разом працювали на заводі. Нам пощастило несказанно, адже гуртожиток у якому ми жили і були прописані свого часу викупили під забудову. Усіх мешканців гуртожитку розселили. Оскільки дітей у нас було двоє дітей, то ми отримали трикімнатну квартиру, хай і на окраїні міста.
Три роки минуло, діти наші наразі обоє в Польщі навчаються у Виші, а ми з чоловіком донедавна жили у мирі і злагоді. Усе змінив переїзд до нас моїх батьків. Справа в тому, що я ніколи не могла знайти спільної мови зі своєю мамою і вітчимом. Я викапана тато і цей фактор став справжнім випробуванням для мами і вітчима. Закінчивши дев’ятий клас я поїхала з дому до ПТУ і відтоді додому жодного разу не навідувалась, хоч зв’язок, принаймні формально, з ними підтримувала.
Вони уже три місяці живуть із нами. Люди вони у віці, але я не скажу, що прямо старі: мамі 65, Олегу Вікторовичу – 67. Дехто ще працює у такому віці, але мої рідні вирішили, що пенсій їхніх досить і навіть не намагаються допомагати нам у фінансовому плані. З перших же днів, вони дали зрозуміти, що нічим допомогти не можуть. Всі ці місяці я готую, прибираю і забезпечую їх усім необхідним з аптеки, проте, замість дякую – докори.
Спершу ми з чоловіком терпіли особливості їх характеру, проте чим далі, тим менше сил у нас обох. Хоч мого чоловіка і мало чіпали, проте він негативно сприймав саме ставлення до мене, адже ні мама ні вітчим не збирались приховувати свого істинного ставлення до мене.
Зрештою мій чоловік заявив, що не збирається повертатись додому. Сказав, що я сама різ і назавжди повинна поставити крапку у своїх відносинах з такою ріднею.
Я розгублена. Як би там не було, але вони люди у віці, додому повернутись поки не можуть і винайняти окреме житло з їхньою пенсією у чужому місті теж справа нереальна.
Як же ж мені бути? Якщо обhfnb батьків втрачу сім’ю, якщо ж зроблю вибір на користь сім’ї, то втрачу родину.
02.12.2022
