Мила дівчина Світлана відрізнялася пустотливістю. Вона була молода з притаманним такому віку блиском в очах.
Вона навчалася вже на останньому курсі в інституті, коли на неї звернув увагу Анатолій. Він щойно закінчив службу. Почав він її запрошувати на побачення. Їх об’єднувала молодість та любов.
Тоді вони не думали про те, що вийшли з різних сімей. У Анатолія батьки були із сфери торгівлі. Світлана ж мала сім’ю робітників, хіба що батько зовсім недавно обійняв посаду керівника профспілки на великому заводі.
Від того, що молоді вирішили зіграти весілля, батьки були не в захваті, проте весілля було шикарним. Таке, щоби вся величезна рідня запам’ятала і залишилася задоволена.
Кілька років нова сім’я проживала в малосімейці. З обох боків батьки робили спроби повчати дітей та тримати під контролем. Однак молоді обидва працювали і ні від кого не залежали, тому особливо впливати на них ні в кого не було можливості.
І ось, ще через рік, у їх сім’ї з’явилася дитина. Фінанси трохи просіли. Не секрет, що поява дитини позначається на можливостях молодої сім’ї. І ось з боку Анатолія почали проскакувати моменти, що він то на роботі довше затримається, то у мами залишиться вдома на ночівлю. У нього з’явилися до дружини претензії, що дитина не спокійна, часто вередує і заважає відпочивати.
Світлана постійно одна з дитиною, дуже чекає на допомогу, щоб відпустили, чи хоч у душ сходити, а він натомість у мами в тиші і з пиріжками сидить.
І ось одного дня Анатолій прийшов і сказав дружині, що тепер вони поїдуть жити до батьків. Сестра його поки що поїхала на навчання в інше місто, цю кімнату і можна було зайняти. Вони з батьками вирішили, що це на краще, і мати Анатолія зможе побути з малюком.
Світлана була не в захваті, але її не питали. І після переїзду розпочалися ще більші незадоволені вислови. І Світлана все не так робить, і дитина не в них пішла, і так далі… Світлана мовчки терпіла, але напруга завжди була всередині. Це передавалося дитині, і вона була не спокійна.
Порятунком стали прогулянки у парку. І дитина була на свіжому повітрі, а для неї це була рятівна перерва. І ось одного разу Світлана щось забула вдома, і їй довелося повернутися раніше звичайного. Зайшла вона, а в передпокої було взуття чоловіка поруч із жіночими туфлями, і червоне пальто на вішалці. А у кімнаті вона почула якісь звуки. Відчинивши двері, вона стала свідком не надто приємної картини. Її чоловік та Карина, колега свекрухи з ринку, явно її не чекали.
Світлана побігла на вихід а там свекруха. та одразу все зрозуміла, а може й знала про все що відбувались.
— Недодивилась за чоловіком. Як так, що він у тебе на інших задивлятись почав. Значить, у вас не все так гладко, ти не змогла його втримати, зацікавити.
Світлана не стала слухати. Одразу ж набрала батьків і попросила, аби її забрали звідси з малюком. З того дому, навіть речей не брала. Навіщо?
Пішла на роботу, з малям сиділа мама. Розлучились коли дитині виповнився рік. Анатолій уже через тиждень уклав шлюб з іншою, але не з Кариною, ні.
Три роки минуло і до будинку Світлани приїхала дівчина з малюком у візочку. Плакала. Ледь Світлана зрозуміла, що то і є нова дружина її колишнього. На відміну від Світлани їй іти нікуди, а ситуація та ж що і у Світлани колись була. Вона не така всюди і скрізь, а чоловік, навіть не приховує кохання на стороні.
Світлана вислухала поспівчувала, разом звернулись у кризовий центр. Дівчину з малюком забрали прямо із під дому Світлани у краще, спокійніше життя. А
А Світлана? Їй стало легше. Вона зрозуміла, що не її вина у тому, що сталось. Просто, є люди, а є Анатолій і його мама.
Головна картинка – pexels.
