Мені тридцять шість років, і вісім років я живу в цивільному шлюбі. Якось так вийшло, що розписатися у нас не виходить. Спочатку я чекала пропозиції, через два роки зрозуміла, що це марно. Потім почала натякати своєму цивільному чоловіку, що я мрію про весілля. Але саме на весілля постійно не вистачало грошей. Ще через якийсь час чоловік втратив паспорт, і ми його довго відновлювали. А потім я вже й сама нічого не хотіла. Значить не доля! Навіть вважала, що так краще для мене: ми живемо в моїй квартирі, тому я можу його виставити в будь-який момент, як чужу людину. Ще й пожартувала на цю тему, тоді чоловік вирішив зробити мені пропозицію, а я відмовила.
У нас дуже хороші відносини і повне взаєморозуміння. Але є одне але: я не можу мати дитину. Вже через півроку спільного життя ми поговорили і разом вирішили, що нам пора порадувати себе спадкоємцем. Мені на той момент було двадцять вісім років, а чоловіку тридцять два роки. Я думала саме час. Але не судилось. я не можу виносити дитятко. три спроби було – марно.
Чоловік мене підтримав, сказав що нам і так добре разом. Я заспокоїлася і забула на деякий час про це. Але нещодавно я дізналася, що мій чоловік мені зраджує, і його коханка при надії. Вона сама мені повідомлення написала. Я показала чоловікові, він зізнався, але запевнив, що любить мене і ніколи не залише, хоча від дитини відмовлятись наміру не має, адже іншого шансу стати татком у нього може і не бути.
Я кохаю його і дуже. Він запевнив мене, що з тією жінкою у нього і немає вже давно нічого, адже він її не любить, вона не його типаж. Просить не гарячкувати і все гарно обдумати, адже моє рішення вплине на все подальше життя. Сказав, що навіть якщо я вирішу розірвати стосунки, він не піде до матері свого майбутього сина, а житиме сам.
Він так правдиво говорить. Пробачити? Чи це все лиш красиві слова і тримається він моєї квартири і забезпеченого життя?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
