Це починається дуже безневинненько, найкраща подруга просить про дріб’язкову послугу, не варту й уваги, але після цього все життя йде шкереберть.
Вже після цієї історії я почала задумуватися над тим, що, зазвичай, коли просиш когось про послугу, то впевнений, що для цієї людини це дрібниця, за яку й дякувати не варто, але так і бути, шоколадку прийдеться купити.
Так думала і моя подруга, коли просила мене дати їй відповіді на екзамені.
– Що тобі вартує, ти ж уже написала, а я всю ніч гуляла з Олегом.
Ця подія відбувалася на п’ятому курсі магістратури. Я справді була відмінниця і розумниця, тому легко погодилася на таку авантюру. Катя подякувала мені так само, для годиться і ми забули за той інцидент.
Я вже планувала вступати в аспірантуру, мій науковий керівник був певен, що у мене все вийде і ми домовилися й далі працювати разом.
Аж тут несподівано виявилося, що Катя не для себе шукала відповіді, вона їх передала одній дівчині, а ту зловили і пішли розбиратися. Могли б все й зам’яти, але новий декан хотів показати, який він принциповий, тому порадив мені навіть не пробувати поступати, бо він буде особисто присутній на всіх екзаменах.
Катя вибачилася, але не визнала своєї помилки.
– Мені треба було грошей, ти ж знаєш, яка у мене ситуація вдома.
Так, я знала її ситуацію, коли батько гульбанив, а в матері ще двоє молодших, а Катя хоче гарне плаття аби вразити Олега.
Що ж поробиш, як так вже склалося. Я пішла працювати в школу, але зарплата геть не тішила, на оренду квартири не вистачало, навіть живучи з сусідкою. Я тоді вирішила змінити професію і пройшла бухгалтерські курси. Робота була нудна. Але приносила більше грошей.
Катя влаштувалася на будівельну фірму і час від часу просила мене помагати їй зі звітами. Мене тішило, що й вона і багато хто з нашого курсу не працює по спеціальності.
Катя все частіше і частіше залишала мене зі звітами, а сама влаштовувала особисте життя, бо ж у неї ситуація – Олег її покинув заради багатшої нареченої і вона вже має стати щасливою.
Мені було не важко і я щиро хотіла аби подруга знайшла своє щастя.
Я не рахую за послуги позичине плаття чи туфлі, парфуми, які сподобалися. Інколи вона мене просила відмовляти її кавалерам, які вже були надто наполегливі. Мені було не важко пояснити, що Катя зайнята для них.
Інколи вона це робила під приводом того, що у нас подвійне побачення і вона не встигає, а далі я вже сама розуміла і кавалер також, що ми в смішній ситуації.
І ось одного такого разу я поверталася з кіно, бо кавалер таки наполіг, що треба подивитися фільм, раз він вже купив квитки. Ми непогано провели час і розпрощалися біля автобусної зупинки. Я переходила дорогу і раптом мене засліпили фари.
Отямилася в палаті, але остаточно усвідомити не могла те, що не буду ходити. Катя мене не провідала, подзвонила лише тоді, коли їй треба було щось і питала де я.
– Я в батьків, – відказала я.
– А коли будеш?
– Не знаю.
– Ти що образилася за того Вітю? Перестань. Мені потрібна від тебе невеличка послуга…
Я поставила слухавку. Більше я її не бачила і вона не шукала мене.
За кілька років мама мене вмовила привести на світ дитину ля себе.
– Доню. Як нас не стане, то хто тобі допоможе?
Важко було знайти кандидата на таку роль, я попросила однокласника і він погодився, а далі вже якось так сталося, що ми й жити почали разом. У нас двоє діток, власний будинок, я працюю віддалено як бухгалтер, все у мене склалося добре. Тільки відтоді я не роблю людям послуги. Ніякі. Хоч і розумію, що причина не в них.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
