Дуже хочу поділитися своєю історією, можливо хтось порадить мені, як знайти вихід з моєї ситуації.
Почалося все вже більше 15 років тому. Все було чудово. Син відучився в університеті, познайомився з дівчиною, дружили вони близько 5 років, а потім вирішили одружитися. Мені наречена сина не дуже подобалася – дівчинка непогана, але хотілося б рівню моєму синові. Батьки нареченої прості роботяги, чим вони допоможуть молодим? Добре б багатшу дружиноньку моєму Олежику, але доля розпорядилася інакше. Ось і підійшов день весілля.
Відгуляли, відсвяткували – все весело і чудово. Розпочала нова сім’я свою книгу спільного життя. Я і батьки невістки допомагали, як могли. Син влаштувався на роботу, невістка ще вчилася. Через рік вона сповістила, що при надії – яка ж тут робота. Через 9 місяців з’явилася на світ онучка моя. Я почувалася дуже щасливою, ось тільки думка про те, що невістка не рівня моєму красеню, ніяк не відпускала. Виховують молоді дочку, живуть нормаль, та й добре хай собі живуть.
Виповнилося внучці 2 роки, як сім’я мого сина почала валитися. Невістка почала скаржитися – ваш син з друзями щодня гуляє, випиває, часто вдома не ночує. Я її шкодувала по-жіночому, обіцяла поговорити з сином. Сама думаю – як тут не підеш гуляти, він працює, втомлюється бідненький, взяла б допомогла чоловіку – вийшла на роботу. Сидить цілий день вдома, він як білка в колесі крутитися, щоб прогодувати сім’ю, і ще не можна з друзями в піти відпочити. Дочка неспокійна спати ночами не дає – ось і не ночує вдома, виспатися хоче. Яка ж я недалека була тоді.
Перед новорічними святами син мені повідомив, що звільнився з роботи – фірма збанкрутувала. Ну що ж, дала трохи грошей своєму красеню-синові, пообіцявши, що після свят допоможу з пошуком роботи. Минув місяць, два, три, півроку, а синок навіть і не намагається знайти роботу, тільки говорить, що його не беруть нікуди, а сам лежить на дивані. У родині грошей немає – невістка влаштувалася на роботу, дочку віддали в садок. Моя нелюбима невістка почала робити для сім’ї теж саме, що і робив син, поки вона сиділа вдома.
Тільки дівчина мовчки, зціпивши зуби працювала і не бігала відпочити до подружок. Тут я переглянула своє ставлення з нею і остаточно стала на її сторону. Через 3 роки вона просто розлучилася з моїм сином, не витримала – він також гуляв з друзями, тільки на її гроші, також не приходив часто ночувати. Правильно зробила напевно!
І ось що вийшло, вже 9 років мій син живе один. Йому 40 років, він так і не працює і не знайшов собі сім’ю. Годую і одягаю його я. Втомилася дуже – заплуталася і не знаю, як розірвати це замкнуте коло. Ні розмови, на переконання, ні сльози не допомагають, а кинути його я не можу – син все-таки.
Порадьте, що мені робити.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!