Невістка про мене згадала вряди-годи. На тобі! Така ж добра, така мила і все запитує, чи ж поговорила я із сином, і що він сказав. А я не знаю, що відповісти, адже розумію, що винна у всьому саме невістка моя і я не збираюсь втручатись.
П’ять років мій син у шлюбі і всі ці роки невістка поводиться дуже безглуздо. При кожній нагоді демонструє чоловікові, що він живе на її території. А потім телефонує мені і обурюється, що мій син нічого не хоче робити по дому. Та хто захоче у чужому домі щось робити?
Коли мій син тільки одружився, він переїхав жити до дружини своєї. Відмовляти від такого кроку не стала, хоч і розуміла, що робить помилку. Ще до весілля дівчина не раз показувала, що вона краща за нього. У неї квартира, на роботі цінують, дві вищі освіти.
Пропонувала синові взяти квартиру в кредит, щоб відчував себе господарем. На перший внесок гроші є, то чого їхати до когось у дім вічним приймаком? Поки молоді, виплатити кредит не так важко. Квартиру ж дружини поки здавати, а потім буде дітям.
Та хто мене слухав? Син відмовлявся. Він не хотів залазити в кредитні історії, бути по вуха у боргах. Краще вони зберуть ще одну квартиру. Жити їм є де.
На своєму наполягати не стала. Не бачила сенсу налаштовувати сина проти дружини. Навіщо розпочинати нове життя зі з’ясування стосунків, хіба не так? Дорослі розберуться самі. До того ж початок їхнього сімейного життя був нормальним, без непорозумінь.
Потім поступово, десь із третього року шлюбу, у них почали з’являтися розбіжності. Домовлятися ще не навчені, тому з’ясовували стосунки часто.
І щоразу у таких випадках, невістка моя вигадувала, що чоловік живе в неї і якщо його щось не влаштовує, може збирати речі та йти. Син мій терплячий, але й терпіння має межу. Ну раз можна промовчати, проігнорувати, але потім уже діятиме.
І ось, одного ранку вівторка син мій вирішує він це непорозуміння приходом до мене. І почав це робити регулярно. Щойно, невістка каже: я тут господиня, а ти ніхто, так він за речі і в мене вже.
Ну а я приймала, адже більше нема кому. Намагалася нічого не говорити, хоч дуже хотілося. Але коли це стало повсякденною справою, вирішила повернути здатність думати своєму синові. Сказала, що більше його не прийму. Потрібно сідати та вирішувати такі непорозуміння діалогом, а не бігати один від одного.
Схоже, це вплинуло на сина. Більше він не з’являвся. Напевно, змогли навчитися вирішувати по-іншому непорозуміння між собою. Потім мені почала телефонувати невістка. Скаржилася, що мій син нічого не хоче вдома робити.
Молода сім’я наважилася на ремонт. Зібрали потрібну суму, щоб швидко все зробити, не розтягувати. Почали робити ремонт, як тут знову ось не поділили. Невістці треба було причепити щось, що геть не чіплялось, хоч майстра викликай. Син і так і так пояснював і сказав, що так не буде. Ну а невістка моя своє “коронне”:
— Я тут господиня. Якщо захочу, щоб на стелі кахель був – він там буде, чув мене і ти все зробиш.
Ну син вимив руки і сказав якщо її квартира, то хай сама все робить. Невістка одразу зрозуміла, що хватила зайвого і тепер не знає, як бути в ситуації, що склалася, тому зателефонувала мені поскаржитися. А я не збираюся влазити. Та й що я можу зробити, якщо вона сама постійно “ставила на місце” чоловіка, а тепер дивується, що він нічого не хоче.
Сказала невістці, щоб вона наступного разу добре подумала, перш ніж щось говорити. А то так недалеко і без чоловіка залишитися.
І ось нещодавно прийшов син із валізою в руках. Я нагадала, що просила його не приходити без документа про розлучення. Він тільки невдоволено буркнув, то незабаром швидше за все документ буде. Більше нічого не сказав. Довелося дзвонити невістці, з’ясовувати суть чергового непорозуміння.
Все стандартно. Невістка придбала будівельні матеріали і чекала місяць, аби мій син почав у кімнаті ремонт робити. Той, як і обіцяв, навіть не брався і не дивився у той бік. їй терпець урвався і почалось все те ж саме, але в якийсь момент вона звисока сказала, що той може брати свої речі і йти куди хоче і більше не повертатись у її дім.
От тепер телефонує вона мені щогодини. Пані, виявляється, при надії, але на сина ця новина враження не справила. Кається дуже просить, аби він повернувся, каже. що все зрозуміла і жити без нього не може. Дуже просить мене не залишати онука майбутнього напівсиротою.
А я що? А я втручатись наміру не маю. Тут невістка винна і я не ворог своїй дитині.
Саме тому і слова не скажу. Хай краще біля мене живе, ніж з такою дружиною. Хіба ж ні?
30,04,2023
Головна картинка ілюстративна.
