Мені нині 57 років і я маю сина. Йому 32 роки. Він у шлюбі вже десять років, підростає однорічний онук. Вісім років невістка твердила, що їй треба кар’єру побудувати та забезпечити матеріальну базу.
Вона завжди була цілеспрямованою, мала якусь підприємницьку жилку, тому засиджуватися в декреті молода матуся з самого початку не планувала.
Коли Аліна доросла до начальника відділу, вони із чоловіком купили квартиру. Вона й далі б будувала кар’єру, але тест показав дві смужки. Невістка хоч і планувала працювати до останнього, проте здоров’я не дало. Все ж довелось їй і на збереженні полежати і по спеціалістах побігати забувши про все інше.
Після появи малюка невістку мою ніби підмінили. У неї різко прокинувся материнський інстинкт, хоча раніше й натяків не було. Спочатку вона навіть чоловікові на руки дитину не віддавала. Не спала ночами, прислухалася, чи дихає синок, а з материнськими обов’язками справлялася на “ура”.
Вона бігала до спеціаліста з приводу та без, читала спеціальну літературу та сиділа на мамських форумах. Я, навіть, не втручалася. Коли ж мені все ж почали довіряти онука, я робила тільки те, що просила невістка — жодної ініціативи не виявляла.
Та й залишала вона мені дитину лише на кілька годин і у разі гострої необхідності. До магазину, чи там по роботі що. А три місяці тому невістці зателефонували з роботи і запропонували вийти хоч на півставки, і вона замислилась.
Оскільки більшість працівників виїхала їй запропонували у перспективі чергове підвищення та солідну зарплату. Я не думала, що вона навіть замислиться, адже бачила, що тепер центром її всесвіту є не кар’єра а син. Я тоді не втручалася і не запитувала, навіть, що вона там собі вирішила.
Невістка сама через два дні мені зателефонувала із пропозицією. Суть була в тому, що я повинна з роботи звільнитись і сидіти з онуком, але не безоплатно.
Я й без грошей погодилася б, але невістка наполягала. Мовляв, бабуся не повинна бути безплатною нянею, адже кожну роботу треба оплачувати. На тому й зійшлися.
Я звільнилась і засіла з онуком, а невістка вийшла раніше із декрету. З онучечком моїм питань не виникало – я справлялася, негаразди виявились у іншому.
Спочатку я думала, що невістка таке влаштовує, бо переймається за малого і за мене. Вона ж сама із ним була цілими днями і нині просто переживає. аби все добре було. Але потім її постійний контроль почав реально діставати мене.
Все перейшло мислимі і немислимі межі. дійшло до того, що вона просила надіслати фото тарілки, аби побачити, чим я онука годувала та скільки грам поклала. Лягали спати — теж мала сфотографувати. Якщо раптом не ту піжаму одягала, одразу починалися невдоволені коментарі: “я просила з динозаврами, не зі слонами, тепер доведеться балкон прочиняти, бо йому буде трішки жарко” Що найцікавіше, що ті дві піжами від одного виробника і з одним і тим же складом.
Невістка не вгамувалася і постійно вимагала фотозвіту. Коли я не брала слухавку, сипалися дзвінки зі горохом. Я мала звітувати за все: скільки гуляли, скільки разів у на горщик ходили, чи не холодний ніс, чи не включала телевізор у присутності онука. Я чула навіть, як вона сусідку розпитує, чи все гаразд у нашій квартирі доки її вдома немає. Чи не чує вона плач, чи не підвищую я голос, чи не чути працюючого телевізора і о котрій я пилосос вмикаю і як на довго.
Коли терпець урвався, я попросила невістку утихомирити свій запал, але отримала відповідь, що оскільки я отримую вдвічі більшу зарплатню, ніж на колишній роботі і оскільки саме вона нині мій роботодавець – то й умови праці її і вони от такі.
Я не витримую вже, думала на роботу стару повернутись, але ж совість не дозволяє. Як то воно буде виглядати, якщо я візьму і піду. Я ж сина підведу і невістку, у них все життя тепер влаштоване, а я їхній ритм зрушу.
Але й сама не із заліза, відчуваю. як здоров’я погіршується.
Що робити? Як вийти із ситуації, аби нікого не підвести і не зіпсувати стосунки із найріднішими?
19,03,2023
Головна картинка ілюстративна.