Невістка список написала усього необхідного і я поїхала до них додому, аби зібрати речі. Саме постільне із шафи діставала, як на мене полетів якийсь товстий зошит. Я не мала наміру щось там читати, але він привернув мою увагу бо був дуже вже дивним. Каюсь, я таки його відкрила. Побачене мене дуже здивувало і я разом із тим зошитом поїхала до невістки, аби дізнатись, що те все означає.
Син мій десять років тому одружився. Настуся у нього прекрасна дружина, просто не нарадіюсь я. У них в родині мир, злагода і взаєморозуміння повне. Доня росте, уже сім років нашій квіточці маленькій. Першокласниця, уже два передні зуби загубила. Смішнюка.
А це потрапили вони із невісткою у стаціонар. З’їла мала щось не те, то мусили ми їх туди швидко везти, адже вдома не впорались. Невістка мені зателефонувала і попросила привезти їй усе необхідне. настя мені список написала, де що лежить і яку саме річ узяти. У неї у кожному куточку порядок. там із заплющеними очима можна знайти те що вона сказала. нічого я не шукала.
Так от. Дістаю я постільне із шафи, а на мене зошит такий здоровенний летить. І великий він не тільки розміром, а й аж круглий від умісту. Не мала наміру я там щось видивлятись, аде ж воно саме вилетіло. Треба ж скласти? Дивлюсь, а в зошиті тому купа чеків уклеєна. Чеки, ксерекопії і виписки із банківської картки невістки. з першого ж дня їхнього подружнього життя і донині. Уявіть собі!
Там навіть розписано було хто і скільки на весілля подарував і чеки на кожну покупку із тих грошей були. “Зависла” я біля того зошита таки на довго. Невістка особливо уважно розписувала на що її зарплатня іде. що вона придбала, скільки доклала до покупки тієї, чи іншої техніки.
Узяла я той зошит і у стаціонар до невістки. кладу перед нею і запитую. що то все означає. А вона, навіть не знітилась. Каже спокійнісінько так мені:
— На випадок, якщо стосунки із вашим сином у мене не складуться і нам доведеться спільно-нажите ділити. Я бачила перед очима приклад безпечності і довіри – маму мою. Так що і вам варто мати такий же зошит, аби, як мама моя, не лишитись без нічого.
Ох і розгубилась же я. Ходжу тепер сама не своя. Це ж як виходить: моя невістка живе у сім’ї і вже думає про те, як воно буде коли вони все ділитимуть, чи як? От тобі добра і щира, а навіть чек за часничину у сорок копійок відксерила і зберегла.
Краще б я того зошита і не бачила, бо тепер не знаю, що його й робити. Сім’я у сина хороша, відносини між ними прекрасні. То казати йому про побачене, чи не варто? А що, якщо між ними розлад піде через мої слова? Гарно ж живуть.
Ой людоньки! Що ж робити мені, а? Як бути? І забути не виходить і залишити просто так не має сил.
Підкажіть, хто досвід має, нащо невістці той зошит? То забавки, чи й сину сказати, аби такий же завів. Але що то за сім’я?
Руслана О.
03,04,2023
Головна картинка ілюстративна.
