Невістка у нас дівчина активна і амбітна, воно ніби як і не погано, але ж не у сімейному житті. їй завжди усього мало і вона постійно прагне чогось кращого. Ось і минулими вихідними зібрала нас на важливу розмову. Я то думала, вони із сином нам новину повідомлять, мовляв ми дідом і бабою станемо, але де там. Невістка моя завела мову про інше. Добре, що я сиділа.
Ми з чоловіком у столицю поїхали на роботу одразу після того, як оженились – 25 років тому. Живемо як усі, працюємо, ходимо в кіно, їздимо в село садити і копати картоплю. Квартиру орендуємо, бо ж не олігархи, назбирати на власне житло із такими цінами просто нереально, самі розумієте.
За цей час у нас син виріс, вивчився. одружився. Він на відміну від нас, не в супермаркеті, а в офісі великої компанії працює. Зарплата правда не надто й велика, але ми віримо, що то на початку, а згодом його старанність помітять і він обов’язково отримає підвищення.
Рік тому наш син оженився. маю я невісточку, Ольгу. Дівчина вона не проста, дуже цілеспрямована і амбіційна. Вона вже до посади комерційного директора у своїй організації доросла, але зупинятись на досягнутому наміру не має. що там, ми її і вдома рідко бачимо. То на курсах якихось, то на семінарах, а нещодавно ще й вивчати китайську почала, бо то буде величезним плюсом у резюме.
Заробляє Ольга дуже гарно, але ми тих грошей і не бачимо. Все вона у “саморозвиток” вкладає, ну і в зовнішній вигляд теж. там не підстриже, як я собі сама кінці, там у салон тільки ходить.
І все ніби не погано, але всім вона завжди невдоволена. скільки разів уже записувала воно і Влада нашого на курси якісь і семінари водила. Я бачу, що Владу те не потрібно, він виморюється, але ж вона не відступає.
А нещодавно нас зібрала аби новину важливу повідомити. Я ж думала, що вона нам скаже, що ми будемо дідусем і бабусею, але ж ні, вона заявила, що має намір узяти квартиру в кредит. Добре, що я сиділа, бо почуте мене вразило до глибини душі. Яка квартира? Який кредит?
Я слухати її “казок” не стала. Встала і сказала, що такі мріїї не про нашу душу. У нас хата є в селі, уже навіть вбиральню зробили в домі, паркан новий поставили. Ми там старість зустрінемо і їм потім дістанеться. Нащо впрягатись іна роки вперед у подібне? Що ми жили погано усі ці роки. Нікому винні нічого не були. Відпрацювали і знаємо, що можемо витратити на себе ті гроші, а не перейматись про платежі.
Оля фиркнула і сказала, що вони з Владом уже все вирішили і то не поради вони питати нас зібрали, а поставити перед фактом вирішили. Я дар мови втратила. Дивлюсь на сина свого і розумію, що то ідея явно не його. Так мені прикро стало, за нього встала і кажу:
— Ти Олю, як собі хочеш, а своєму сину я в таке вплутуватись не дам. Не дозволю Владу і край.
І що ви думаєте? Тепер зі мною ні син, ні невістка не спілкуються, навіть чоловік і той косо погляда. Бачте, я не в свою справу втрутилась.
А де ж вона не моя? Син чий? Чи я йому чужа тітка яка?
От скажіть мені, хіба б ви змогли змовчати у такій ситуації? Хіба б не стали на захист власної дитини, га?
18,03,2023
Головна картинка ілюстративна.