fbpx
Історії з життя
Невістка якось одразу завзято взялася за будинок. Сама наймала майстрів, купувала матеріали. Ремонт так і кипів. Хоч невістка і мовчазна у побуті, але бачу характер метал. З майстрами за кожну дрібницю сперичалась. Усе у неї під контролем, у кожній шпарині вона ідеального порядку хоче. Я й раділа собі. А що? Нарешті мрії мої здійснились

Я жила із сином у своєму будинку. Невеликий дім під Києвом. Добре у нас, тихо, зелено. Можна хоч город, хоч курей розводити, якщо є бажання. А пройдеш трохи тут і велика міська вулиця з транспортом і магазинами.

Одне неприємне – часткові зручності. Ось все життя я прожила у цьому будинку сусіди вже перебудували свої будинки в котеджі із зручностями, а у мене все та ж вбиральня на вулиці і вічні тазики – грошей немає. Та й не хоче син нічого робити, він працює далекобійником, тижнями вдома не буває, йому байдуже.

Сину моєму вже 30 років і я все йому повторюю – настав час одружуватися. Але він віджартовувався, та на брак часу все списував, а влітку ошелешив – знайшлася підходяща наречена!

Жінка трохи за 30, огрядна така. Чомусь сину вона сподобалася. А вона тихенька така, очі в підлогу, але роботяща дуже. Приємним сюрпризом було те, що вона ще й дуже добре заробляє.

Невістка якось одразу завзято взялася за будинок. Сама наймала майстрів, купувала матеріали. Ремонт так і кипів. Хоч невістка і мовчазна у побуті, але бачу характер метал. З майстрами за кожну дрібницю сперичалась. Усе у неї під контролем, у кожній шпарині вона ідеального порядку хоче. Я й раділа собі. А що? Нарешті мрії мої здійснились.

І ось, якраз у переддень Нового року ремонт було завершено. Невістка після всього вимила підлогу, повісила тюлі нові і своїм звичайним голосом без емоцій сказала мені, що віднині я маю жити у іншій частині дому.

Чесно, я й отетеріла. То як? Дім у мене просторий, батьки будували для нас із сестрою на два виходи. А невістка мені заявила, що я повинна у іншій частині жити, не тут де тепер моя кімната.

Дивлюсь на неї і не розумію, чи то жарти в неї такі, чи що найшло. А син у кімнату мою зайшов шафу звільняти. Сцена була ще та, але виявилось, що вирішили молоді від мене просто відділитись. Дім належав мені і сину у рівних частинах, от він свою частину з дружиною і зайняв, а я тепер мушу жити у своїй.

От і залишилась я на старості років геть одна. У них там і чистота і ремонт і порядок, а я живу як і жила. Вбиральня на вулиці, паркан покосився. Сину як і раніше нічого не потрібно, а невістка відгородила мою частину дому височезним парканом, аби й не чути і не бачити мене.

04,01,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page