Ніч на дворі, а хтось у вікно постукав. Мені трішки не по собі стало, адже хто може в таку годину на гостину прийти. Не до добра це, ще тоді подумалось. Увімкнула світло на двір дивлюсь, а там донька моя менша стоїть із торбою: “Пусти, мамо на кілька днів. до чоловіка приїхала донька знову, то я в тебе побуду”.
Доня моя менша вийшла заміж вісім років тому і стосунки у них із чоловіком дуже хороші. Вона не перша його дружина і ми про це знали ще до весілля. Що там у них не склалось я не знаю, але розійшлись вони у гарних відносинах і про те, що в першому шлюбі донька у зятя була ми теж знали.
Перша його дружина якось швидко вдруге заміж вийшла і виїхала за кордон з донькою, тому на життя моє доньки факт їхнього існування аж ніяк не впливав. так було до недавнього асу.
Вісім років моя донька заміжня, мають спільний дім. свою справу невеличку, аж тут перша дружині зятя з-за кордону повернулась. От тут і почались “каруселі”.
Перший раз прийшла моя Оленка додому пів року тому. Сплела мені казочку про те, що повинна побути в мене тиждень, бо там у них ремонт зять робить. Я дуже здивувалась, адже що ж там за робота така, що треба прямо на тиждень із хати з’їхати. Проте дитина моя не вміє довго таємниці тримати в собі – розповіла, що до чоловіка донька на гостину прихала і той попросив її поїхати до мами, бо перша дружина проти того, аби донька спілкувалась із другою татовою жінкою.
Я тоді мало стріху в хаті не зняла. Говорила з донькою довго, пояснювала. ну що ж це таке? за кого він її має? Хто так робить узагалі?
Через кілька днів і зять за Оленкою приїхав, то я й йому виписала за такі фокуси. Сказала, що як ще раз таке повторить – вважай дружини у нього не буде. Не відпущу і все зроблю. аби вони більше разом не жили. А він мене знає. свого слова я дотримаю.
От! Минуло пів року і знову “добрий вечір”.Виявилось, що виїхала донька завидно, так автобус зламався. Коли приїхала в наше містечко на автовокзал, то вже й транспорту ніякого не було. Попуткою доїхала до села поруч. а о пішки поночі ішла вісім кілометрів.
Тиждень минув, зять зателефонував Олені, що приїде забере, але я телефон забрала і сказала, що їхати йому немає за ким. Сказала, що доньку не відпущу, бо така поведінка не тільки не гідна чоловіка, а й узагалі ні в які рамки вже.
Доньку перед вибором поставила: або я, або коханий щ завтра чи післязавтра знову із дому виставить.
Бачу, що Олені не просто зараз. але маю надію, що піша прогулянка в ніч полями таки хоч трохи розуму їй додала.
Ну скажіть, хіба я не права? Ви б терпіли таке ставлення, відпустили б доньку, а?
Зінаїда К.
24,03,2023
Головна картинка ілюстративна.