fbpx
Історії з життя
— Нічого, і у не надто хороших матерів діти виростають. – не витримавши парувала я. – Мій чоловік же виріс якось.

Не розмовляємо зі свекрухою. І я, і чоловік. Вона вважає, що права на сто відсотків, третій рік чекає від нас вибачень. Коротше, ми з нею досі не спілкуємося.

Три роки тому нас з чоловіком попросили з’їхати з квартири, яку ми знімали, під приводом продажу. Свекруха про це від сина дізналася, одразу нам запропонувала зняти квартиру у неї:

—  Ірині допомога з дитиною потрібна, я у неї жити буду, квартира все одно порожня буде. Заїжджайте, вам яка різниця, за яку квартиру гроші платити! Я точно продавати не буду, так що живіть собі. І вам добре, і мені зайва копійчина в кишеню.

Треба відзначити, що на той момент ми зі свекрухою бачилися не більше десяти разів, включаючи весілля. Я й гадки не мала, що вона за людина.

З’їхали зі старої квартири, заплатили свекрусі, в’їхали в її квартиру. Вона до того моменту вже до дочки перебралася. Дочка у неї на роботу вийшла, залишила однорічну дитину на матір.

Внадилася свекруха в компанії онука до нас в гості ходити. Щодня. Ключі-то у неї були. Прийде, дитину на підлогу на нашу ковдру, дасть мої тюбики і баночки з кремом в якості іграшок, чай попиває з нашою ковбасою. Нас чекає, щоб свої побажання з приводу ремонту і чистоти висловити:

— Шпалери б на кухні переклеїти, дивись – жовті вже. У ванній, бачили, плитка відпала? А що вікна такі брудні? Треба мити. Вважаєте не своє, так не треба?

Чоловіка попросила, щоб він нагадав матері той факт, що квартиру ми зняли, заплативши за неї гроші. Він нагадав, та все мимо вух пропустила.

У вихідні вирішили гульнути з чоловіком. Купили кілька пляшок для підігріву. Вжили. Вранці вона заявилася з дитиною. Побачила нас і кухню після нашого романтичного вечора. Дитину залишила, по сусідах побігла, дізнаватися, чи не шуміли ми.

Я встала з ліжка, почала речі збирати. Чоловікові сказала, щоб квартиру шукав:

— Я тут не залишуся! Або нехай вона віддає ключі і припиняє ходити кожен день, або ми з’їжджаємо!

Чоловік в інтернет заліз, я речі збирала. Дитина по кімнаті перебирався дрібними перебіжками уздовж меблів.

Свекруха повернулася, з порога заявила:

— Молодці, що тихо поводилися, але більше не не влаштовуйте такого в моїй квартирі!

Я їй сказала, що ми шукаємо квартиру. Вона відразу така:

— Гроші за залишок місяці не поверну! Після вас прибрати треба, всю квартиру занедбали, гроші мені за роботу.

А ми місяця не прожили!

Поки вона розповідала про гроші, дитина підібрався до проводів від телевізора. Свекруха схопила онука на руки. Волає, що мені дітей довіряти не можна, і взагалі я стану такою матір’ю, що не дай Боже.

Я трохи дар мови не втратила: це їй довірили дитину. Вона його до нас привела, без нагляду залишила, і я ще в чомусь винна і буду поганою матір’ю? На емоціях відповіла їй:

— Нічого, і у не надто хороших матерів діти виростають. Мій чоловік же виріс якось.

Зрештою, ми не проживши у домі свекрухи і двох тижнів, з речами в хостел через дві години подались. Через три роки купили хатинку у селі за сто кілометрів від Києва. Так, на роботу далекувато їхати, але не критично, зате дім свій – обживаємо.

А свекруха уже через місяць донці заявила, що дитину доглядати не буде – втомлюється швидко, та й не може вона вже. Бізнес у неї власний: здає кімнату квартирантам, бере оплату за перший і останній місяць, а потім влаштовує їм “веселе” життя. Люди з’їжджають практично одразу.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page