Суміш фріка і сучасної модниці: пухкі, накачані губи, пірсинг і татуювання по всій ній, добре, хоч не на обличчі, але ноги і руки як флора і фауна – не квіти, так метелики. Нарощені кігті і вії, все це виглядає, як мінімум, дешево, ніякої вишуканості і жіночності. Між іншим, прийшла вона у вечірній сукні, що зовсім не в’яжеться з її загальною картиною.
У сина теж кілька татушок, але він без фанатизму їх робив і вже зупинився. Ходив в спортзал і познайомився там з цим дивом. Зустрічався кілька місяців і привів до нас додому – похвалитися і «попросити благословення». Чоловік стримався, щоб не зареготати, а мені вже зовсім не до сміху було. Гаразд, думаю, може за цією оболонкою ховається якась нещасна, закомплексована дівчина з тонкою душевною організацією. Може, вона розумна, ерудована, просто вибрала собі такий дивний образ?! Але я помилялася.
Вона годинами може говорити тільки про фітнес, гойдалки, косметику, тату і про себе, таку гарну і кохану: як вона докотилася до такого способу життя і як вона всім цим пишається. Я відчула спротив, почувши від неї «їїшний». Питаю: «А хто у тебе батьки?». Я думала, може якісь трудяги з хутора, у кого ж дівчинка могла навчитися таких слів?! Вона відповідає: «Тато начальник охорони, а мама працює манікюрницею в салоні краси. Правда, салон не їїшний, а вона там працює». Дивно, ніби й не дикі люди. Потім ми зі сватами познайомилися перед весіллям: мама майже так само говорить, батько – взагалі мовчазний і похмурий бука. Весілля робили маленьке, у кав’ярні на 17 осіб, тільки ми – батьки, і друзі молодих. Ми з чоловіком в стані були зробити пишне весілля, але соромно було когось зі своєї рідні і друзів кликати.
Син з невісткою живуть окремо, ми їм не заважаємо. Я не проти їхнього шлюбу, ні, живуть вони мирно, не сваряться – вже добре. Але я страшенно боюся свят: наприклад, свого або чоловікового ювілею, а ще скоро у нас срібне весілля. У звичайні свята ми зустрічаємося так: в один день син з дружиною приходить, а потім ми вже друзів запрошуємо, бо у мене безперервний острах погано виглядати перед своїми гостями, вони ж потім мого сина засміють за такий вибір! Я всім кажу, що невістка з сином завжди зайняті, тому доводиться так окремо святкувати. Але коли почнуться ювілеї в ресторані, я напевно звихнуся, якщо невістку доведеться показати. Щось доведеться робити, аж до того, що відзначати не будемо, хоч дуже б хотілося.
Гаразд, ще вигляд можна змиритися, але вона не вміє тримати язика за зубами. Жарти – на рівні першого класу, голосно регоче і міцним словечком може висловитися. Син їй іноді робить тихесенько зауваження, вона спочатку розуміє, але з кожним келихом її «несе» все більше. Син конфузиться, ми почуваємося ніяково, а їй по цимбалах! Я не хочу сказати, що все наше оточення – суцільні аристократи і втілення правильності, але навіть просту людину невістка може ввести в ступор своєю поведінкою. І плюс до того – вона прямолінійна по своїй наївності, може ляпнути і запросто образити людину. А звідси – конфуз і наступні плітки. Ось що робити в такій ситуації, не скасовувати ж свята, та й колись же мені доведеться невістку всім показати!
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
