Ніяк не можу зрозуміти, чому все склалось саме так? Чому він не став на мій бік, чому продовжував захищати її, хоч і розумів, що правда саме на моєму боці?

Ніяк не можу зрозуміти, чому все склалось саме так? Чому він не став на мій бік, чому продовжував захищати її, хоч і розумів, що правда саме на моєму боці?

Мій єдиний син з появи на світ не переносить пил. У своєму домі доводилося робити ідеальний порядок, щоб жодної порошинки не знайшлося.

Хто має такі ж негаразди зі здоров’ям дітей зрозуміє, що батьки ладні на все, аби дитина була здоровою. Роки життя в такому режимі зробили мене перфекціоністом, я у всьому маю бачити порядок.

Зараз мій син уже дорослий, одружився нещодавно. Я одразу ж при зустрічі повідомила невістку про особливість її майбутнього чоловіка, тільки ось невістка не дбає про його здоров’я зовсім.

Коли я приходжу до них у гості, душа не на місці. Я помічаю найменші пилинки і вже розумію, чим це обернеться для мого сина. Я неодноразово намагалася з нею поговорити на цю тему, у неї відповідь одна:

— Я не збираюся свою молодість витрачати на відра, та ганчірки.

— А здоров’я чоловіка не турбує?

Я мама своєї дитини, тому не мала наміру відступати, син у мене один, інших дітей уже не буде. Недовго думаючи, вирішила під приводом попросити ключі від квартири у сина.

Прийшла до них додому, щоб навести лад. Хотіла показати невістці що є справжній порядок у домі. Я вже не молода, тому швидко зробити порядок до їхнього приходу мені не вдалося, тим більше, що й квадратура була велика. Мені залишалося помити підлогу в коридорі, як двері відчинилися, на порозі з’явився син із невісткою.

Коли вони побачили мене, радості на їхніх обличчях я не помітила. Лілія сполотніла а потім запитала:

— А чим ви займаєтесь у моєму домі за моєї відсутності?

Я пояснила, що втомилась їй постійно говорити, як саме вона повинна дбати про здоров’я мого єдиного сина. Я життя прожила і знаю, що шлюб міцний доти, доки один із партнерів здоровий. такими темпами моя дитина занедужає, а вона його покине, тож я прийшла, аби попередити це.

На моє величезне здивування син попросив мене піти. Сльози застилали очі, але я пішла. За мої старання ніхто так і не подякував.

Скажіть, хіба ж я в цій ситуації не права? Відколи дбати про свою єдину дитину вважається чимось нехорошим?

Знаючи особливості власного єдиного сина ви б вчинили інакше?

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page