Заміж я вийшла п’ять років тому і жили ми з чоловіком окремо від його батьків у моїй хаті під Києвом. Бачились дуже рідко, тож відносини у нас були прекрасні. А ось уже три місяці, як ми з ними жити змушені. і тут постали такі нюанси до яких я була просто не готова.
Все в нас добре відносно, а ось зі свекрухою виникли непорозуміння майже одразу. Жінка вона непогана, душевна, але якась надто нав’язлива.
Постійно лізе з розпитуваннями, причому інколи досить таки особистими. А я не звикла, щоби так безцеремонно вторгалися в моє життя, особливо сторонні люди.
Мене щиро дивує і виводить із себе те, що вона вирішила замінити мені матір (моєї не стало п’ятнадцять років тому).Вона просто скрізь і завжди називає донечкою. Але це ще півбіди – від мене вона теж вимагає, щоб я зверталася до неї “мамо”.
А для мене мама тільки одна, і хоча її немає поряд уже багато років, я не зраджу її пам’яті і ніколи не називатиму мамою чужу жінку, як би хто не ображався. Та й в голос я слово мама сказати без сліз не можу. Мене донька на ім’я називає, бо я не можу навіть чути того слова спокійно.
Як віддалитися від свекрухи, але не скривдити її? Я насторожено ставлюся до ніжності та піклування від сторонніх людей – весь час чекаю якоїсь каверзи. Панібратство нічим добрим не закінчується.
Ну подумаєш, вийшла я заміж за її сина, то що тепер? Як пояснити свекрусі, що вона мама для свого сина, а для мене Анна Іванівна і ніяк інакше? А найголовніше, як зробити це, щоб вона не образилася?
14,01,2023
Головна картинка ілюстративна.
Популярні статті
- Відколи мені виповнилося тридцять, я уникаю їхати до мами на свята. Тоді у неї з татом просто якесь загострення, яке називається «колитизаміжвийдеш»
- З чоловіком ми уже десятий рік, як разом, проте за цей час батьками ми так і не стали. Я колись у все це не вірила, але чим далі. тим більше схилюсь до того, що виною усьому є отой дивний весільний подарунок від свекрухи
- Прийшли ми на заручини: наречена, мов квітка гарна, вималювана, вивбирана, на столі все як треба, але мучать мене сумніви
- Маю статки та городи, але жінки вже не маю. То як я тепер маю доживати віку
- Знаєте, дійшла я до того, що почала знайомитися у всесвітній павутині, а що зробиш – на носі сорок, а особисте життя ніяк не владнається