Це сталося влітку. Йшли з чоловіком і його матір’ю з магазину, спустилися в підземний перехід, дорогу перейти. У самому переході є щось схоже на злив – канава, прикрита зверху металевою решіткою. Я за цю решітку каблуком зачепилася і впала.
Варто було мені впасти, як на весь перехід (а акустика там ого-го) пролунав регіт Ніни Павлівни.
Чоловік допоміг мені встати, я подивилася на неї і запитала:
– А що смішного?
– Ходиш, як кульгавий кінь! Не вмієш підбори носити – не носи! Перед ким викабелюєшся?
Дивись на мене і вчися, як треба! – Ніна Павлівна покрутилася на місці на своїх шпильках і додала: – гепнулась ти знатно, хахаха.
Чоловік свою маму присоромив. Та у відповідь огризнулася. Далі ми пішли мовчки.
Стали підніматися на вихід, свекруха спотикається і вписується обличчям прямо у сходинку. Підсумок – зламані передні зуби. Я, як вихована людина, не сміялася. Хоча вона дуже смішно шепелявила.
Чоловік поїхав з матір’ю в стоматологію, проконсультуватися – скільки буде коштувати відновлення передніх зубів. Я поїхала додому. Чоловік повернувся ближче до вечора, весь спантеличений.
Читайте також: – Вибачайте, свахо, нема за що весілля робити, – скрушно розводила руками. Усі витрати на гостину взяли на себе батьки дівчини
– Лєро, треба мамі грошей дати, їй не вистачить. Допоможемо?
Так мої права (ми на моє навчання в автошколі відкладали) перекочували до свекрухи в рот. Ні спасибі, ні будь ласка – як зазвичай.
Фіг з ним, зробили добру справу. Сама б вона запустила до видалення і фіг би знайшла гроші на протези. Можна сказати, ми самі себе врятували від ще більших витрат у майбутньому. Вона все одно б випросила гроші на зубні протези. Не думаю, що хоч хтось міг би відмовити в подібному проханні. Я сама начебто і поривалася, але представила мою маму без передніх зубів.
Кілька місяців пройшло. Історія почала обростати все новими і новими подробицями. Зовиця всім розповідала, що я її маму спеціально штовхнула. Сама Ніна Павлівна запевняла, що я її спочатку наврочила, а потім штовхнула. Мого чоловіка ніхто не слухав – він, запевняючи всіх в зворотному, нібито просто захищав мене. В миттєву карму ніхто не повірив.
Я сміялася над плітками. Недалекого розуму люди, що з них візьмеш? Але зарубку для себе зробила – наступного разу ніяких грошей, раз замість спасибі ще й звинувачують у тpaгедії.
Наступний раз не змусив себе довго чекати. Звикла всім вказувати і вважала себе найрозумнішою, Ніна Павлівна зустріла «сестру по розуму» в лiкарні. Жінки не поділили останній талон до терапевта і побuлися.
Знову залишившись без половинки зуба, куди вона пішла? Правильно, до нас з чоловіком.
– Ви мені повинні! – заявила вона з порога.
Повинні. Ось так. Допоможи один раз – і будеш повинен довічно.
Замість грошей на зубок, Ніна Павлівна побачила велику і товсту дулю. І навіть чоловік не зміг мене переконати – я пригрозила повним переселенням на диван у вітальні. Диван виглядав страшнішим і мама отримала остаточного відкоша.
Дзвінок зовиці (а є такі люди, які придумають брехню, самі в неї повірять, як в істину останньої інстанції):
– Ти ж маму влітку штовхнула! У неї через тебе проблеми з зубами, розщедрюйся!
Зовиця була послана по далекій і звивистій дорозі.
Слідом на нас напали вже всі родичі чоловіка. Але ми тримаємо глуху оборону.
Новина про те, що я пішла вчитися в автошколу, облетіла рідню чоловіка, немов лісова пожежа. І ким тільки мій чоловік не був – і підкаблучником, і недочоловіком, і моральним уpoдом, якому забаганки дружини важливіші, ніж здоров’я матері.
– А що ж ви по 500 гривень не скинете для найдорожчої Ніни Павлівни на зубок? – розлютилася я, коли черговий родич вважав зателефонував нам висловити свою фу.
Тепер я ще й хамкою, яка рахує чужі гроші, уславилася.
Чомусь, я впевнена, якби вона не розсміялася тоді, і нічого б не сталося. Ось і не вір після цього в карму. А свекруха так і ходить з половинкою зуба. Зате в новій дублянці, в кредит купленій. І ще голосніше стогне, що грошей на зубок у неї немає.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
