fbpx

Ну а потім Вікторія познайомилась випадково з Михайлом – сином своєї начальниці. То не було кохання з першого погляду – щось більше. Вони ніби загубили одне одного багато століть тому і нарешті знайшли

Вікторії було 20 років і на цей момент вона вже розлучилася. Від колишнього чоловіка в неї залишилася донька, зовсім крихітка.

Щоб дитина пішла в садок, Вікторії довелося влаштуватись туди на роботу. А зарплата була дуже маленькою, та ще й закінчити навчання потрібно було.

Допомогти не було кому. Батьки в розлученні ще з того часу, як вона була дитиною. І з батьком вона зовсім не спілкувалася. Мама Вікторії сама не шикувала і допомоги від неї ніякої не було. Вона сама заощаджувала на кожному кроці.

Вся рідня дівчиною відверто нехтувала. Двоюрідна сестриця і братик навіть не віталися під час випадкової зустрічі.

Якось вони всі зібрались на одному із сімейних свят:

— Ну що з твого кохання залишилося? У нього вже інша, вони чекають на поповнення, а тобі все одній тягнути доводиться. Казали тобі, що не заміж виходити треба, а кар’єру робити. От як я ось.

Вікторія відповіла щось нейтральне і пообіцяла собі більше ніколи не спілкуватись з ріднею. Їй і так було не просто, а вислуховувати таке ні сил, ні бажання не було.

Через пів року Вікторія все ж пішла з садка і влаштувалась у одну з фірм на пів дня. Шефом була досить таки активна і сучасна пані років так під п’ятдесят. З Вікою у них склались прекрасні дружні стосунки. Жінка теж ростила сина сама, тому Вікторії допомагала від усієї душі. Дівчина розцвіла, нарешті відчувши грунт під ногами і маючи стабільний заробіток.

Ну а потім Вікторія познайомилась випадково з Михайлом – сином своєї начальниці. То не було кохання з першого погляду – щось більше. Вони ніби загубили одне одного багато століть тому і нарешті знайшли.

А родичі дізнавшись, що Вікторія заміж виходить за досить таки заможного парубка, одразу згадали яка вона хороша і що вони родина. Спочатку захотіли бути присутніми на весіллі молодих, а потім одне поперед другого запрошували дівчину з чоловіком до себе на гостину.

Вікторія нікуди не йде і нікого до себе не запрошує. Надто добре пам’ятає дні, коли мала в кишені лиш двадцять гривень до зарплати, а вдома порожній холодильник. Пам’ятає і те, як рідні переходили на інший бік дороги, побачивши її з донькою.

Вона всім все простила, але нікому нічого не забула.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page