Юля з сім’єю проживали нелегкі часи. Кілька років тому її залишив чоловік.
Він поїхав у Київ на заробітки, прихопивши молоду подружку. Щойно він вийшов за поріг квартири, новин про нього більше не було, допомоги також. І Юля залишилася з двома синами сама.
Юля працювала на консервному заводі. Грошей вистачало тільки на їжу, та на необхідне.
Андрію, молодшому синові Віри, було лише 6 років, цього року він збирався йти до першого класу.
Старшому синові, Михайлові, було 20, у цей час він почав зустрічатися з дівчинкою з паралельного потоку. Звали її Олею, на вигляд була досить привабливою і милою студенткою. Так здавалося спочатку, але незабаром Юля познайомилася з нею краще і вже не була настільки захоплена нею.
А все через те, що Оля після інституту ішла разом з Михайлом до нього додому аби робити завдання і готуватись до тестів. І все б нічого, але після інституту діти були голодні і скільки б їжі Юля напередодні не залишала в холодильнику, там щодня ставало порожньо.
Ну гаразд, це ще можна витерпіти і якось виправдати, але те що, дівчина не мила після себе посуд, Юлія зрозуміти не могла. Приходиш з роботи і мало того, що холодильник порожній, так ще й посуду гора, а в кімнаті повно кришок і недоїдків – вони там їсти полюбляли.
Раз попросила сина припинити, другий. Той намагався при дівчині до посуду не торкався, а вже коли мама приходила – починав гриміти тарілками. Але робив усе так нехотя, що Юля зрештою не витримала і попросила не приводити у свій дім гостей. Ну або їсти з одноразового посуду.
Наступного разу у домі її чекало щось неймовірне. Купа брудного одноразового посуду у переповненому сміттєвому відрі. Жінка, аж засумнівалось, що їх там двоє лиш було.
Зрештою, Юля прийшла додому раніше і все висловила молоді. Попросила негайно після себе прибрати. І тут Оля показала якою “милою і доброю” була. Уперши руки в боки влаштувала сцену, від якої, навіть Михайло ледь у себе прийшов.
Після того, Михайло додому повертався сам. Про Ольгу Юля більше не чула, та й добре. От тільки одне жінку дивує: чого вона так довго мовчала?
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся