Марта в цей момент мовчки дивилася кудись у далечінь і обережно, щоб не потекла туш, промокала паперовою серветкою непрохані сльози.
Вона так старалася, хотіла зробити чоловікові сюрприз на день народження просто виклалася на всі сто! Замовила банкет у ресторані, подарунок, гості! І що в результаті? Ганьба і неповага – ось що!
– Так, смачно готують у цьому ресторані! А у моєї Марти вічно то котлети підгорять, то макарони переваряться! – Задоволено заявив він за святковим столом, вдоволено розмахуючи виделкою і ножем.
Хтось із гостей, відчувши незручність моменту, вирішив перевести розмову на іншу тему: відповідну до цього моменту і вирішив похвалити господиню.
– Але ж Марта у тебе, Петре, просто красуня! Як із обкладинки журналу! Зачіска – розкішна!
Петро і тут знайшов місце для жарту:
– Та ви не уявляєте, чого мені коштує її зовнішній вигляд! Вона ж по дому завжди в бігуді і в хустці ходить! Ось тільки тут я Мартусю гарною й бачу! – Заявив Петро, розрізаючи на шматки відбивну.
Іменинник навіть не помітив, як ображена дружина мовчки піднялася з-за столу і вийшла надвір.
– От дивина – розмірковувала вона, – Чому вдома Петро завжди добрий, чуйний, уважний, але варто йому потрапити до компанії… він тут же починає з мене так негарно жартувати?
Наче підслухавши її думки, Ліля сказала:
– Знаєш, так буває: вдома – це чудовий хлопець, а як хтось з’являється сторонній, він відразу починає говорити про дружину гидоту і навіть не помічає цього. Знаєш, чому так?
– Чому?
– Тому що він не знає іншого способу підняти свою значущість в очах інших, от і робить це за рахунок того, що підсміюється з тебе.
Марта від цього ще більше заплакала тепер уже від безвиході.
– І що це тепер так завжди буде? Мені тепер із ним на люди вийти не можна?
– Ні, ну що ти! Спершу спробуй поговорити! Не зараз, звісно, а завтра вранці. Запитай, навіщо він глузує з тебе в присутності інших людей. Поясни, що тобі це дуже неприємно. І попроси більше ніколи так не робити. Ну а якщо не зрозуміє… ну я не знаю, я б не терпіла: бочком, бочком і змилася б поки молода!
Залишок вечора Марта провела в компанії подруги, поза зоною видимості чоловіка, щоб зайвий раз не засмучуватися від нової порції підсміювань.
Вранці Петро прокинувся в гарному настрої. Вчорашній банкет вдався на славу! Було смачно, весело, він отримав безліч подарунків, а крім того – іменинник підкорював дотепністю і був у центрі уваги.
Хвилюючий аромат кави як магнітом манив його на кухню.
– Привіт, люба! – Він цьомнув Марту в щоку – Булькни і мені філіжанку кавусі?! – Грайливим тоном почав він.
Марта мовчки встала, налила в чашку кави з турки.
– Дякую, кохана! Кава чудова!
– Серйозно? А котлети як?
– А що котлети? – не зрозумів Петро і підняв на дружину здивований погляд
– Котлети ж тобі мої не подобаються?
– З чого ти взяла? Дуже подобаються!
– А ще я весь час у бігуді по квартирі ходжу… – Продовжила Марта – Ти вчора за столом всім розповідав про підгорілі котлети і мої бігуді. Радів як дитина? Навіщо, Петре?
Марта помітила розгублений погляд чоловіка. Адже раніше вони ніколи не обговорювали цієї теми. Чоловік поперхнувся кавою, відкашлявся і тепер мовчки дивився на дружину. Він навіть не відразу знайшов, що відповісти.
– Але я ж просто пожартував! Просто хотів, щоб усім було весело.
– Що справді? А чому об’єктом своїх жартів ти вибрав саме мене, а не Микиту Сергійовича, свого начальника? Він також дуже смішний! Одні вуса чого варті! Не треба, не відповідай, я сама відповім: бо підсміюватися з мене безпечно!
Петро залився рум’янцем. Він і справді не відразу зрозумів, що його жарти можуть зачепити Марту.
– Я просто не подумав, Мартусю, вибач. Давай, забудемо про це.
– Давай! – кивнула дружина – тільки для початку давай домовимося, що ти на людях не обговорюватимеш мої недоліки, навіть жартома! Якщо щось не подобається, скажи мені про це вдома.
На тому й зійшлися. Петро клятвено обіцяв, що стежитиме за своїм язиком.
Якийсь час все було добре. Петро був ніжний з Мартою і всіляко показував їй своє кохання. Дарував подарунки, приносив квіти… Ніяких шпильок і претензій! Ну, не чоловік, а просто мрія!
І одного разу настав день, коли їх запросили на черговий ювілей. Марта дуже хвилювалася. Їй зовсім не хотілося знову виглядати в очах друзів поганою господинею, промахи якої виставляються на всезагальний огляд.
Адже Петро цілком може забути за загальним столом обіцянку, особливо після чарки.
– Ну, що ж, у разі чого нагадаю йому про дану обіцянку! – Вирішила Марта, ну а якщо не вийде, доведеться використовувати метод Лілі під назвою «зуб за зуб».
Настав день ікс. Марта та Петро радісні та ошатні попрямували до ресторану.
Все починалося добре. Петро пам’ятав про обіцянку і до певного часу мовчав і жоднісінького жарту у бік дружини не відпускав.
Марта вже внутрішньо перехрестилася і подумала: «Який Петрусь у мене все ж молодець».
А ж раптом якась пані розбила келих. Петрусь, як справжній джентльмен, одразу кинувся їй на допомогу. У тому розумінні, що вирішив підбадьорити добрим словом.
– Нічого страшного! Це дрібниця! У мене Мартуся взагалі весь посуд перебила! Як тарілки чи чашки миє, то обов’язково щось кокне! Незабаром одноразовий пластиковий посуд доведеться купувати. Він не б’ється.
Марта зсунула брови. Прикро було подвійно: по-перше, Петро так і не зміг стримати обіцянки, а по-друге, історія з посудом була явно перебільшена: «Ну розбила кілька тарілок, та й що? ».
Тоді Марта вирішила діяти! Відкинувшись на стільці, вона зовсім невимушено, з грайливою усмішкою на губах заявила: – Любий, наш посуд тут нікого не цікавить, так що залиш свої вигадані спогади при собі.
Петро здригнувся, зрозумів, що знову переступив межу. Він винувато глянув на дружину, і знизав плечима.
– Ну, добре, що зрозумів! – Подумала Марта -Сподіваюся, що сьогодні він мені вже не зіпсує настрій.
Але жінка помилилася: здавалося, Петро просто не вмів по-іншому розважатися, крім як згадувати про Мартині промахи.
Варто було тільки Петрові почути, як дівчина за столом навпроти розповідала подрузі, що збираючись сьогодні на бенкет, ніяк не могла знайти свою сумочку. А виявилося, вона забула її у своїй машині.
– Ой, це ще дурниця! – почав Петро, не звертаючи уваги на пильний погляд Марти. – Ми сьогодні Мартин браслет шукали! Знайшли – не повірите де!
– Де? – хором поцікавились дівчата.
– В холодильнику! І головне, немає жодних версій, як він туди потрапив! – весело закінчив Петро, вдоволено відкинувшись у кріслі і гордо посміхаючись.
“Ну що ж! Тепер тримайся! Зуб за зуб!” – Вирішила Марта.
Дочекавшись, коли всі досхочу насміються і настане відносна тиша, вона з легким смішком, в тон чоловікові сказала:
– О, ви знаєте, це ніщо в порівнянні з одним випадком! Вирішила я Петрові шкарпетки випрати. Зиркнула в коробку, яку спеціально йому для цієї справи у ванній поставила. Немає шкарпеток! Порожня коробочка! Ну не може бути такого, щоб шкарпеток не було! Адже щодня чисту пару видаю! Пішла шукати… Знаєте, куди цей мастак їхніх запхав?
– Куди? – з цікавістю вигукнули всі, хто був за столом.
– Він їх скомкав і за батарею заховав. Мабуть, для задля додаткової ароматизації приміщення!
Петро почервонів і замовк до кінця банкету. Більше його жартів і сміху ніхто не чув до кінця вечора.
Вранці Марта прокинулася у чудовому настрої. Вчора була її відплата. З кухні плинув бадьорий аромат кави.
Жінка, сунувши ноги в м’які тапочки і накинувши на себе халатик, рушила на запах.
За столом сидів похмурий Петро і нервово посьорбував каву.
– Коханий, булькни мені чашечку кавусі! – грайливо сказала вона.
Петрусь мовчки підвівся, налив з турки каву і присунув чашку до дружини.
– Марто, нащо ти мене вчора так грубо висміяла? – спитав він, ображено дивлячись на дружину.
-А я попереджала! Ти не виконав своєї обіцянки! Так що, любий мій, зуб за зуб!
Більше Петро ніколи жодних зауважень у бік Марти не відпускав. Адже вона й відповісти може!
