Дві подруги давно не бачилися, і раптом зіткнулися на вулиці.
Звичайно, їм захотілося поспілкуватися та дізнатися про життя одне одної.
— О, Настю, привіт! Давно не бачилися! — Дівчина радісно привітала свою подругу, — поспішаєш?
— Привіт, Тетяно! Ні, до п’ятниці я вільна! — засміялася Настя.
— Може, зайдемо до кав’ярні? Побалакаємо?
— А ходімо! – Настя явно була рада бачити Тетяну. — Як в старі добрі часи.
І дівчата, задоволені несподіваною зустріччю, попрямували до найближчого кафе.
Тоді був жовтень, на вулиці вже похолоднішало, а в приміщенні кафе було тепло та затишно. Дівчата присіли за столик, замовили каву та тістечка.
— Настусю, давай розповідай, як життя молоде?
— Знаєш, в мене все нормально, працюю, — Настя явно не хотіла бути надто відвертою і розповідати про особисте.
— Ну, що таке – нормально?! — Тетяна жадала подробиць, адже давно не бачилася з подругою, хоч і мешкали вони в одному місті. — От у мене все чудово! Нова квартира, нова робота! Чоловік.
— Теж новий? — лукаво спитала Настя.
— Ні-ні, чоловік старий, — голосно засміялася Тетяна, — Іванко, вже зовсім великий, цього року піде до третього класу!
— А у мене Віка пішла в перший, — задумливо простягла Настя.
— І як успіхи? Класний керівник хороший?
— Ну, пройшов лише місяць, оцінки їм почнуть ставити у другому класі. А взагалі Віці подобається, вчителька добра, діти майже всі знайомі.
— А молодша ще ходить в садок?
— Так, Ніці п’ять, вона в садку.
— Слухай, а як в тебе з особистим життям? З колишнім чоловіком не зійшлися? — Тетяна продовжувала задовольняти свою цікавість.
— Ні, з колишнім, дякувати Богу, не зійшлися! Я живу тут з одним… — Настя зніяковіло замовкла на півслові.
— Ой, розказуй давай!
— Та уявляєш, причепився хлопчик, молодший за мене на п’ять років. Хочу, каже, бути твоїм чоловіком! Щоб твої дівчата називали мене татом! А сам, який з нього тато?! — Настя опустила голову і почала колупати ложечкою тістечко. Здавалося, їй стало соромно. За те, що проговорилася. Чи можливо за те, що живе з молодим хлопцем.
— Ну, ти даєш, подруго! Ніби така тиха, сіра мишка, а вхопила молодого юнака! — Таня дивилася на Настю із захопленням і заздрістю, — от чесно, я тобі заздрю! Тим паче, взяв тебе з двома дітьми.
— Таак, з двома. І знаєш, дівчатка, справді, називають його татом. Свого вони давно вже не бачили і не пам’ятають. Адже він поїхав кудись із нашого міста.
— Добре, що дівчатка прийняли твого нового. До речі, а як його звати?
— Максим. Макс, — Настя раптом почервоніла і зніяковіло посміхнулася, ніби згадала щось особисте та дуже приємне.
Тетяна дивилася на подругу і теж посміхалася:
– Я дуже рада за тебе. Важко одній із двома дітьми. Молодець, що знайшла підтримку.
Настя сьорбала каву і думала, що їй, мабуть, справді пощастило з Максимом. Що він такий правильний, у хорошому значенні цього слова. Надійний. За ним вона з доньками, як за кам’яною стіною.
І раптом Тетяна поставила несподіване запитання:
— А якщо твій Максим захоче мати спільну дитину, подаруєш йому?
Настя мало не захлинулася кавою:
— Ми ніколи не обговорювали це питання.
— А ти подумай. Він молодий, дітей не має. Напевно, захоче залишити когось після себе, когось рідного.
— Хм! Ні, я не готова стати матір’ю втретє, це для занадто.
— А як же тоді? Відпустиш його? У певному віці у деяких чоловіків виникає нав’язливе бажання залишити після себе спадкоємця!
— Я над цим навіть не замислювалася.
— А ти подумай, подруго! Що робитимеш, якщо твій прекрасний Максим захоче рідну дитинку?
— Ой, Тетяно! Навіщо ти поставила мені такі запитання? Я тепер постійно про це думатиму.
— Подумай, Насте, подумай. Може, все ж таки, вирішиш що третя дитина вам не завадить, — Тетяна підморгнула подрузі і весело засміялася.
— Звичайно, ти маєш рацію! Можливо, я колись і справді наважуся. Тетяно, а ти чому зважилася лише на одну дитину? Може, й вам вже час подумати про другу? А згодом і про третю! – не втрималася Настя і підколола подругу.
— Ні, Насте, я стільки грошей вбухала у свою фігуру! Тож точно – ні! – сказала, як відрізала Тетяна.
Настя тільки закліпала очима, але не знайшла, що відповісти подрузі з розкішною фігурою.
Дівчата допили каву і розійшлися, щоб зустрітися знову через надцять років.
А можливо й ні.
Фото ілюстративне.
