Ми з моїм чоловіком Сашком прожили понад 20 років разом. Жили ми тихо та спокійно. У нас була дача, куди ми їздили щовихідних.
Сашко прибирав квартиру, а я готувала їсти. Я думала, що ми з ним так доживемо до глибокої старості. А тут раптом Сашко мене приголомшив новиною:
— Наташа, ти пробач мені. Я йду від тебе. Я зустрів іншу жінку і дуже її полюбив!
Звичайно, у свої 38 років я не була наївною. Я прекрасно бачила, що у мого чоловіка з’явилася інша жінка. Я намагалася не робити цього кінця світу. Я вірила, що Сашко ніколи мене не покине.
«Добрі» знайомі часто мені надсилали навіть фотографії, де Сашко був зі своєю кралею. Але я терпіла це. А потім Сашко раптом сказав, що йде від мене. Для мене це було цілковитою несподіванкою.
Добре, що хоч наша дочка у цей час була у відряджені. Щоб мені було легше, я розповіла, що мене покинув мій чоловік, своїм подругам.
Одна подруга мені радила схуднути та знайти собі іншого. Інша подруга радила негайно звернутися до бабці та повернути чоловіка. А Маша сказала:
— А ти живи як жила! Так буде легше!
— Але ж я не можу так жити! Мені так прикро!
—Згодом все мине ! Повір мені! Адже я вже пережила три розлучення! Ти прибирай у квартирі, готуй їсти, ходи на роботу, дивися фільм та читай книги.
— А ось для кого я готуватиму хоч?
– Як для кого? Для нас! Ми будемо до тебе щовечора приходити і з’їдатимемо все, що ти приготуєш!
Я влаштувала в будинку генеральне прибирання, вимила до блиску, пересадила квіти, переставила всі меблі. У моїй квартирі стало так затишно та так красиво!
А ще я записалася на танці: треба ж мені було якось відволікатись.
Щодня я готувала суп, який так любив мій чоловік. А потім до мене приходили мої подруги і все з’їдали. Коли вони йшли, я дивилася серіал.
І ось одного вечора раптом відчинилися двері. У кімнату зайшов Сашко. Він побачив, як у мене чисто та красиво. У квартирі пахло його улюбленим зеленим борщем. А я спокійно сиділа на дивані та дивилася серіал.
— Наташа, добрий вечір. Я прийшов забрати речі, які не забрав минулого разу.
– Так звичайно! Я їх вже склала! У тебе є пакет?
– Ні!
— Гаразд, я маю!
Я склала речі Сашка і простягла йому пакет.
— А ти зварила зелений борщ?
– Так, зварила! Ти голодний? Хочеш борщу?
Сашко подумав хвилинку, потім кивнув головою.
Я насипала йому борщу. Сашко з’їв дві тарілки. А потім сказав:
— Ну, дякую тобі, Наталко! Я піду?
– Іди! А я серіал додивлюсь!
— А що ти дивишся?
– «Гру престолів».
— А ми колись хотіли, пам’ятаєш, подивитися цей фільм разом? – сумно запитав Сашко.
– Пам’ятаю! – відповіла я.
Потім Сашко пішов. Я трохи поплакала, потім додивилась фільм до кінця і спокійно лягла спати. А за два тижні Саша прийшов до мене з усіма своїми речами. Я дивилася на нього і не розуміла, що відбувається.
— Наташа, ти пробач мені! Я так тебе люблю! Я так люблю ці твої супи та борщі, цю затишну квартиру. Ти пробач мені, вибач, що я так вчинив.
Я довго дивилась на свого чи то колишнього, чи то нинішнього чоловіка, хотілось його обійняти, але водночас і виставити за двері. Я обрала друге.
Донька і подруги напосідають, аби я рішення змінила, чоловік теж проситься назад. А я розгубилась. Моє життя вже ніколи не буде таким, як було, чи все ще можна повернути?
23,01,2023
Головне фото ілюстративне.
