Вона перепинила мене на вулиці:
— О, так це, ти! Ну і як воно ділити чоловіка на дві сім’ї? Моя сестра місця собі не знаходить, а ти бачу нічого – тримаєшся!
Жінка оглянула мене оцінююче і попрямувала далі, ніби нічого і не говорила. Я тоді подумала, що вона несповна розуму, але якийсь гидкий сумнів і підозра все ж оселились в серці. Ми жили не багато, двоє маленьких дітей, кредит на квартиру. Чомусь, я не уявляла, що мій чоловік може утримувати ще одну сім’ю.
Чоловікові я вирішила нічого не говорити. Навіщо ображати своїми сумнівами? Точно, хвора якась причепилася, а я повірила. Я майже викинула ту жінку з голови. Аж доки не зустріла її в магазині.
– Зачекайте, – покликала я. – Ви мене пам’ятаєте?
– А це ти? Звичайно. Ну що, так і терпиш свого мужика? Він вам що медом обом помазаний, я з сестрою навіть не розмовляю через нього.
– Чому ви так говорите про мого чоловіка?
– Як так? Про нього лише хороше треба, так. А він прекрасно на дві сім’ї живе. З тобою дочку виховує, а з сестрою моєю сина.
Моя голова закрутилася і я трималася з останніх сил:
– Це не правда. Ми ледь кінці з кінцями зводимо. Як він може на дві родини жити?
– Ой леле! Запиши адресу, та сама подивися. Як можна жити з чоловіком і не помічати, що він твій тільки наполовину? І то, в кращому випадку.
Вона надиктувала адрес. Ні, доки не перевірю – не заспокоюся. Інакше з глузду можна з’їхати.
З чоловіком у нас були чудові стосунки. Донці 4 роки. Він працював на двох роботах, я на одній. Жили добре. Разом відпочивали. Так, завантаження у нього була максимальна. Іноді приходив, коли ми вже спали. Їздив у відрядження. Але я не могла чисто фізично вписати в його будні другу сім’ю. Це ж не тільки час, але і які витрати. І емоційні теж. Він давав мені все, що тільки міг дати чоловік. Ніяких сумнівів до того дня. І до сьогодні.
Я довго збиралася з силами. Вирішила що потрібно дізнатись, чи каже та жінка правду. Їхати було недалеко. А у мене був вільний час.
Район виявився пристойним. Що ще раз переконало мене в тому, що чоловік мій не зміг би утримувати дві сім’ї. Аж надто дорого.
Я не знала, що мені робити – йти дзвонити в квартиру, перевіряти. Або сховатися в закутку і чекати, коли хтось з’явиться. Могла пройти вічність, перш ніж щось проясниться.
Але мені пощастило. Чекати не довелося. Доки я думала, у двір в’їхала машина мого чоловіка. Я машинально глянула на годинник – ага, саме час обідати. Він вийшов з машини і зайшов в той самий під’їзд. Мене не помітив.
Я ще довго стояла і дивилась в порожнечу. Життя скінчилось. Все, що мене оточувало виявилось казкою і обманом.
Доки їхала додому прокручувала тисячі сценаріїв. І всі були безрадісні. Я виросла без батька, і знаю, як це тяжко. Моя донька не заслуговує такого.
Подивилась на все з іншого боку: вона коханка, я дружина. До неї він не йде, отже, наша сім’я йому дорога.
Чоловіка зустріла усміхненою і щасливою. Він ніколи не дізнається, що я все знаю. У мене є прекрасна родина і дбайливий чоловік. А все інше… Здалось.
Мені просто здалось.
Копіювання тексту без гіперпосилання на intermarium.news заборонено
Текст підготували – intermarium.news
Головне фото – firestock.ru
