У Ірини Михайлівни син був пізньою дитиною. Попри застереження спеціалістів, хлопчик з’явився міцним. Йому пощастило. Батьки його любили просто до нестями, любили і балували. Здавалося б, що з таким вихованням у дитини всі шанси стати примхливим і самозакоханим, але ні. Ігор виріс вихованою, цілеспрямованою та допитливою людиною. З ним не виникало складнощів ні в дитинстві, ні в підлітковому віці. Ось тільки батьки не підозрювали, що їм таки доведеться зіткнутися з труднощами, коли Ігор стане дорослим.
— Мамо, у нас сьогодні будуть гості. Я хочу вас із батьком познайомити з моєю дівчиною. Не метушись, ми візьмемо усе з собою для столу, – попередив батьків Ігор.
Звичайно, Ірина Михайлівна не могла допустити того, щоби зустріти дівчину сина за порожнім столом. Торт на десерт, і ще вона приготує різні страви, щоб вразити гостинністю майбутню невісточку.
Вечір пройшов ідеально. Дівчина виявилася скромною. Їла вона мало, відповідала на запитання, опустивши очі. Словом, батьки залишилися задоволені вибором сина.
Здавалося, що кращої невістки і в усьому світі не знайти. Ось чому Ірина Михайлівна із радістю відповіла на телефонний дзвінок.
— Доброго дня, ви не відмовите мені в допомозі?, – Запитала Христина. – Я ніколи раніше не здавала квартиру, хочу отримати вашу пораду. Ви досвідченим поглядом оціните, що як. І допоможіть договір скласти, щоби все грамотно, — попросила дівчина.
Ще за першої зустрічі син розповів батькам, що житимуть вони у квартирі, яка дісталася йому від дідуся. А ось квартиру Христини вирішили здавати. Батьки підтримали таке рішення, адже зайвими гроші ніколи не бувають.
— Звичайно, Христино, я допоможу, – відповіла мама Ігоря.
Вона займалася нерухомістю і мала у цій сфері великий досвід. Домовилися зустрітися та подивитися квартиру.
Вони піднялися на ліфті на 12 поверх вказаної адреси і відчинили двері до квартири. Одразу відчула кислий запах. Ірина Михайлівна навіть хустку до носа приклала. Те, що вона побачила всередині, було для неї дуже дивним. На меблях красувався шар пилу. Дзеркала були у розводах. Пол такий, наче на нього вилили солодкий чай, а килим у дивних плямах невідомого походження.
У раковині красувався посуд, на якому вже встигла з’явитися пліснява. “Ой, це ми з Ігорем відпочивали і забули вимити”, – весело прокоментувала Христина.
— Звичайно, треба трохи прибрати, – безтурботно заявила Крістіна.
А Ірина Михайлівна подумала, що простіше все наново побудувати, ніж відмити цю квартиру.
Увечері вона була незвично мовчазна. Чоловік звик до того, що Ірина ділиться з ним подіями за день.
— Іринко, щось трапилося? — спитав він.
Дружині довелося про все розповісти чоловіку:
— Я не уявляю, що Ігор робитиме з такою господинею в домі. А в яких умовах зростатимуть онуки? – з розпачем спитала чоловіка Ірина.
Чоловік подумав і вирішив, що не зайвим буде відвідати квартиру, де зараз живуть молоді. Може бути, бруд можна пояснити тим, що квартира Христини довго перебуває без господаря.
Ірина Михайлівна через кілька днів пославшись на те, що має справи в цьому районі, напросилася на чай до сина. Невістки в домі не було, тому ніхто не заважав їй зробити ревізію. І те, що жінка побачила на власні очі було вище її розуміння. Бруд. Ванна не вимита, в раковині патьоки жиру, вся плита в жиру, пил.
Своїми спостереженнями Ірина поділилася із чоловіком і разом вирішили, що треба поговорити із сином.
— З одного боку мене розпирає цікавість, а з іншого я починаю дуже хвилюватися, – з усмішкою сказав Ігор, сідаючи за сімейний стіл. – Мамо, ти як завжди чарівна, – додав він.
— Ігорю, це не наша справа, але ми вважаємо своїм обов’язком сказати тобі, що Христина не надто хороша господиня. Таким висновкам є підстави. Подумай, перед тим як з нею одружитися, в яких умовах зростатимуть твої діти – наші онуки?, — суворо зазначила мама.
— Дружину треба обирати не лише за красою, – додав батько.
Обличчя Ігоря одразу стало серйозним та холодним.
— Це моє життя, та моя жінка. І якщо ви приходите до мого дому, то робіть це без засудження. Інакше ми забудемо дорогу: я до вас, а ви до мене, – суворо заявив Ігор. – Командувати в своїй сім’ї я нікому не дозволю. Навіть вам, – додав він і підвівся з-за столу.
Мама сиділа, не знаючи, що робити. А батько спокійно сказав, що син став дорослим, це треба прийняти. Він сам прийде до всього. Час і досвід хороші учителі. Сергій Дмитрович часто мав рацію.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – intermarium.news.
