Одна моя безневинна, але цілком очевидна в цій ситуації фраза і подругу враз ніби як підмінили. Щойно добра і хороша, а через мить – чужа людина, яка наговорила стільки, що й життя не вистачить осмислити

У мене зі шкільних часів є вірна подруга Маша. Я її дуже люблю, у нас багато спільного, але є один головний плюс – у нас різний смак на чоловіків, тому на цьому ґрунті у нас ніколи не було непорозумінь. Зараз вона одружена, виховує двох дітей, а я у свої 40 сім’ю ще не створила, а про дітей не мрію вже.

Нещодавно ми з подругою зустрілися у одному з кафе. Світло притушене, на столиках свічки, відвідувачі закутані у теплі пледи, напевне саме це і спонукало подругу на відвертість.

Вона мені розповіла, що з чоловіком її у неї почалися часті непорозуміння, він почав затримуватись на роботі все частіше, а іноді зовсім не приходив ночувати. Її непокоїла така поведінка Іллі, адже раніше вони постійно проводили разом. Я, як завше прямо сказала:

— Ти знаєш, Маша, мені здається, що він тобі банально зраджує. Та й робота у нього така, що самі жінки поруч. Доки ти там працювала, то пам’ятаєш скількох “вовчиць” від чоловіка відганяла. А як ти в декрет пішла, то він і берега пустився.

На мої слова подруга відреагувала вкрай дивно. Її ніби підмінили, наговорила такого, що й досі у себе притйи не можу.

— Та що ти знаєш? У тебе взагалі немає сім’ї, як ти можеш розмірковувати про стосунки? Тож не вчи мене, не намовляй на мого чоловіка!

Від її слів у мене зник дар мови, сльози так і покотились. Маша чудово знала, що то для мене не проста тема, але говорила і говорила чим далі, тим більтше. Тоді я мовчки стала і вийшла звідти.

А вчора дзвінок від подруги. Ледь розібрала, що та говорила, але суть ось у чому: свого чоловіка вона таки заскочила з панянкою і в них усе настільки серйозно, що він на розлучення подає. Але справа була навіть не втому – він її з дому з двома дітьми виставив.

А мені подруга телефонувала, аби попроситись жити “на якийсь час”.  ще й сформулювала усе:

— У тебе ж усе одно ні дитинки, ні тваринки, а квартира двокімнатна. Хіба не впустиш?

Я попросила час на роздуми, але уже зараз розумію, що впускати її у свій дім після всього почутого не маю бажання.

Один із синів “подруги” мій похресник і я люблю його мов рідного сина. Тепер стою на роздоріжжі, що його робити і як бути? Впустити подругу хоча б заради дітей, чи все ж залишити таку людину у минулому.

04,12,2022

Головна картинка ілюстративна pexels.

You cannot copy content of this page