Одна родина завітала до ресторану. Офіціантка спершу вислухала замовлення дорослих, потім звернулася до семирічного хлопчика.

— А ти що замовиш ? — спитала.

Хлопчик обвів несміливим поглядом рідних і проказав:

— Я хотів би булку з ковбаскою.

Не встигла офіціантка прийняти замовлення, як мати відрізала:

— Ніякої там булки. Прошу, принесіть йому котлету з морквою і картопляне пюре.

Та кельнерка знехтувала її слова, запитавши малого:

Читайте також: Якось жінка у старому вбранні увійшла до продуктової крамниці. Наблизилася до господаря і стиха спитала, чи може вона взяти трохи їжі на виплату

— Булку з чим — з кетчупом чи, може, з гірчицею ?

— З кетчупом.

— Зараз принесу, — запевнила жінка і подалася до кухні. Члени родини сиділи наче німі, приголомшені.
А хлопчик поглянув на рідних, на кожного зокрема, відтак мовив:

— Та пані вірить, що я існую насправді !

У наших оселях живуть люди, до яких ми ставимося, ніби до меблів. Чимало людей прагнуть існувати насправді.

365 коротких історій для душі / Бруно Ферреро

Опубліковано 5 лютого 2019 року