При чому тут я?
І – настала чудова свобода…
Мені більше не страшно нікого розчарувати!
Я ні хвилини не витрачу на суперечку…
Не вступлю ні в одну дискусію…
Не стану доводити свою правоту, або неправоту…
Мені лінь…
І я дуже шкодую того часу, коли було не лінь…
Не лінь спілкуватися через силу з тими, з ким не хотілося цього робити…
Не лінь вести недолугі розмови і листування з нецікавими мені людьми, які побажали навісити на мене суб’єктивний ярличок СВОЇХ, а не моїх комплексів, або обговорити зі мною те, що я не бажаю з ними обговорювати…
Не лінь було говорити ТАК, коли все всередині вимагало НІ…
Не лінь виправдовуватися за свою думку, яку я ніколи нікому не нав’язую, але і не прошу переконувати мене…
Вчіться цій ліні, друзі…
Тому що саме вона збереже вас для головних людей вашого життя…
Дозволить допомогти тим, кому дійсно потрібна ваша допомога, не викинувши на смітник час на тих, кому потрібно переливати з пустого в порожнє…
Дозволить дати свободу і тим, хто вас терпіти не може, але при цьому вперто чогось лізе в ваше життя, щоб доповісти про це…
І ще ця лінь зробить чудове генеральне прибирання вашого життя, після якого в ньому буде тільки те, що вам необхідно…
Звільнитися від зайвого на будь-якому рівні – одна з умов збереження психологічного здоров’я, та й іншого теж…
Тому що ніщо не руйнує нас так, як залежність від чужої думки, і невиправдані зусилля над собою, в яких ми весь час прагнемо виправдати чиїсь очікування, і для всіх бути хорошими…
Пожалійте себе!
Не звалюйте на себе обов’язки емоційно обслуговувати тих, хто вирішив, що їх думка про вас повинна вплинути на ваше життя…
Ніхто, крім вас самих, на ваше життя впливати не повинен…
Тому, нехай думають про нас… поки їх життя йде…
А ми будемо жити… поки вони думають…
Автор: Ліля Гpад.
Фото – ілюстративне, з відкритих джерел.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.