fbpx

Одного разу бабуся не витримала і вирішила не відчиняти двері, коли вранці за традицією дочка приїхала з онуками. Ну не могла вона вже давати ради двом бешкетникам, але донька цього розуміти геть не хотіла. Марина Петрівна стояла під дверима і чекала, що буде робити донька

Марині Петрівні було за шістдесят. На жаль, вона не належала до тих пенсіонерок-живчиків, які випромінюють неймовірну активність, енергійність і говорять про те, що життя на пенсії тільки починається. Стан здоров’я Марині Петрівні був не найкращим. А тут ще й онуки, які постійно виводили бабусю зі стану емоційної рівноваги.

У Марини Петрівни була доросла дочка Маша. Вона вийшла заміж і мала двох хлопчиків, одному з яких виповнилося три, а іншому чотири роки. Разом з чоловіком вони змушені були працювати відразу на декількох роботах, щоб прогодувати себе і дітей. Але грошей все одно не вистачало, тому чоловік і жінка встигли набратись кредитів.

І ось своїх дітей Маша благополучно щодня відвозила літній мамі. Своє рішення вона аргументувала тим, що вони з чоловіком живуть бідно, не мають фінансової можливості найняти няню. Брати хлопчиків на роботу, природно, теж не варіант. Ну а Марині Петрівні, мовляв, не важко посидіти з онуками, допомогти таким чином молодій сім’ї? Адже все одно ніде не працює, вдома сидить.

Марина Петрівна намагалася донести до Маші, що хлопчаки дуже непосидючі, галасливі, гіперактивні. Бабусю вони не слухають, за ними потрібне око та око. Літня жінка, в силу свого віку і обмеженій мобільності, впоратися з онуками не може. Від їх постійних витівок у неї погіршується самопочуття.

Хлопчаки справді були дуже неслухняними. Одного разу Маша вирішила відвести їх в дитячий сад. Мало того, що вони день ходять – день не здорові, так ще й примудрилися поламати досить дорогий інвентар. Після кількох місяців батьки відвідин садочку, батьки інших дітей зібрали збори з єдиною вимогою – виключити Машиних дітей. Директор рекомендувала спеціальний заклад де з такими дітьми працюють спеціалісти.

І ось після цього випадку щоранку Маша перед роботою стала завозити хлопчаків до Марини Петрівни. Підніметься на ліфті, подзвонить в дзвоник, дочекається, поки мама відкриє двері, “вручить” онуків і їде у своїх справах. А бабусі доводиться сидіти з онуками мінімум до одинадцятої години на день. А потім на наступний ранок годині о сьомій вони вже тут як тут.

Одного разу бабуся не витримала і вирішила не відчиняти двері, коли вранці за традицією дочка приїхала з онуками. Марина Петрівна стала спостерігати, що ж буде відбуватися далі.

А далі Маша почекала з хвилину, залишила дітей під дверима, сама сіла в ліфт і поїхала. Бабуся почекала з півгодини в надії, що дочка повернеться, а потім не витримала, відкрила двері і впустила дітей.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – спеціально для intermarium.news.

You cannot copy content of this page