fbpx
Історії з життя
Одного разу на свій ювілей, свекруха заявила, що хоче полетіти на відпочинок. Тому «жирно» натякнула синам, що не завадило б підкинути їй грошенят. Їй потрібно по 5000 гривень від кожного сина і бажано швидше, а краще не сьогодні завтра. І тут я втратила над собою контроль остаточно

Кожна дівчина рано чи пізно вийде заміж і відповідно отримає «другу маму». Це в хорошому випадку. В іншому варіанті, заробить собі довічне джерело негараздів, про які і думати не могла ніколи. Моя свекруха з розряду жінок «я сказала!». Любить командувати і керувати. Якщо хто не прогинається, то вона зо світу зведе. Але ж я теж не з простих і пухнастих.

Мій характер їй відразу не сподобався. Ні, я не влаштовую сцен. Просто люблю говорити те, що думаю. Вважаю, що приховувати немає сенсу. Адже рано чи пізно все випливе на поверхню. Прикидатися на догоду комусь це не моє.

Мій чоловік не єдиний син. У нього є двоє братів. Їхні дружини (молодша та старша невістка), мало не цілують ноги свекрусі. З боку ця картина виглядає кумедно. Як у казці про рибака і рибку, коли стара сидить така вся вбрана, а навколо неї пурхають молоді дівчата, які намагаються їй догодити. На спільних сімейних зборах часто відвідувало почуття, що я тут зайва. Навіть на моєму дні народження, свекруха примудрялася стати центром уваги. Всі повинні дивитися на неї і слухати, подавати, носити, розважати. З родиною відзначили, а потім з чоловіком пішли відзначати окремо. І всі задоволені.

Одного разу на свій ювілей, свекруха заявила, що хоче полетіти на відпочинок. Тому «жирно» натякнула синам, що не завадило б підкинути їй грошенят. Її не хвилювало те, що на той момент, я була при надії. На роботі пішли скорочення. Грошей ледве вистачало, щоб купити собі зайвий мандарин. Ми з чоловіком жили на всьому економлячи. Мріяли про своє житло і прагнули до мети. Отже, до суті. Того вечора, коли свекруха сказала, що їй потрібно по 5000 гривень від кожного сина, то у мене поповзли брови вгору. Чоловік мовчав, а я його смикала за руку, мовляв «скажи їй». Це ж нахабство. Але, він чомусь не зміг їй суперечити і просто гладив мою долоню і просив заспокоїтися.

Всі сиділи покірно. Одна я як на вулкані. Ні, я звичайно розумію, для рідної матері нічого не шкода. Але все повинно відбуватися в межах розумного. Поки я роздумувала, мова дійшла до того, хто і коли їй гроші принесе. Я не витримала і сказала:

– Людмила Іванівна, ми не зможемо сплатити ваш відпочинок. Без образ, але у мене дитина от от на світ з’явиться. Нам ваші витрати не по кишені.

Всі поглянули на мене. Я посміла таке сказати свекрусі? Я запитала здивовано:

– А чого ви дивитеся на мене, як на дитину, що шкоду зробила? Нашій сім’ї зараз важко в фінансовому плані. Та усім тут не просто, я ж знаю. А ви про поїздки говорите, на які ні в кого і копієчки немає зайвої. Може скромніше треба бути. Ні?.

Чоловік, сидів мовчки з приреченим виглядом. Зазвичай він би вже встав на мій захист, але тільки не цього разу. Це сильно мене засмутило. Свекруха оцінила ситуацію і пішла в наступ:

– Таня, ніхто в тебе грошей не просив. Я до свого сина звертаюся, але не до тебе. Та роби, що ти там надумала і не нагнітай.

Висловлення свекрухи мене геть з себе вивело. Тому я не стала мовчати:

– Ми з Олексієм сім’я. І бюджет у нас спільний. Просіть у сина, значить автоматично просите у мене. Я кажу ні. Ми живемо на 8 тисяч у місяць. Як ми можемо дозволити собі дати вам таку суму? Кредит брати? Геть сорому немає?

Чоловік спробував мене заспокоїти. Але було пізно. Ми зійшлись не на жарт і геть не стримували себе обоє. Тут я не права. Можна було відмовчатись і потім у телефонній розмові якось усе пояснити, але того разу зорі не так стояли, бо усе пішло шкереберть. Я так розійшлась, що не одразу й зрозуміла, що зі мною не так. Прямо звідти я і поїхала на швидкій , а через три години уже стала матір’ю.

Три місяці минуло. Свекруха з нами не розмовляє і не привітала з появою онука. На курорт вона таки полетіла. просто інші сини дали не по п’ять, а по сім з половиною тисяч для “любої матусі”. Але не це головне – з нами і два чоловікові брати не розмовляють. Я ж гроші не дала, а вони через мою жадібність більше мусили мамі “дарувати”, от тому і не хороші ми.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page