Ох, дівчата не знаю як і бути, може хто мені підкаже. Маю дві доньки – старша заміж ось-ось вийде, а молодша школу закінчує. Одна хоче весілля гарного і сукню за п’ятнадцять тисяч із салону, а іншій наука в голові. Вона вже зараз до інституту готується посилено, але я не знаю, чи зможу її вчити після того, як старшій весілля зіграю. От так обидві на мене дивляться, а кого з них обрати я уявлення не маю.

Я вдовиця, доньок сама ростила. Ходила на роботу, мала велику господарку. То не жарт, адже я сама по п’ятнадцять свиней тримала вигодовувала. Ну а як в селі вижити? Дівчата росли і в школу одягнути треба і що купити. Та й сама не стара, на роботу ходжу треба між людьми виглядати гарно.

Відколи чоловіка мого не стало, то я з року в рік складала кошти на купку. дівчата ж у мене ростуть, хто ж їх окрім мене в люди виведе. І весілля потрібно буде зробити і випускні, а там інститут, то тільки ж “дай мамо” буде.

Гарну суму наскладала, та раптово ось буквально рік як, мама моя занедужала. Вона усе життя мала негаразди із “моторчиком” а тут прямо край, потрібно уже рятувати. В одному єдиному місці їй допомогти могли – Київському інституті. Коли мені там озвучили суму, що я повинна буду віддати за процедуру, то я аж по стіні сповзла, але що мала робити? Я в неї єдина дитина, саме ту суму я мала відкладену. Оплатила і мама моя нині бігає здорова, вже й забули, що то було.

Звісно, обидві мої доньки знали приблизно скільки там грошей відкладених залишилось. Старша вже на другому курсі в інституті на контракті, а молодша цьогоріч випускниця. Ксеня в мене молодчинка і розумничка – вона мріє про юридичну освіту, вже й вуз обрала і готується наполегливо. Хоча дорого там, та я ж одну вже навчаю. думала, що з тим запасом ще й другу зможу. Але куди там!

І все ніби як добре складається, а тут старша моя Оля заміж зібралась. Хлопця обрала собі до пари з дуже забезпеченої родини. Приїздили свати на авто такому, що я лиш у фільмах і бачила. Засватали Ольгу, стали ми про весілля говорити. Свати не хочуть великого свята робити – не до того нині. Кажуть:

— Зберемо рідних, близьких, друзів. Митак підрахували, то із нашої сторони лиш сто чоловік буде.

Я й отетеріла. У мене теж родина ого-го. А якщо ще донька там друзів покликати надумає. то теж не менше ста наберемо. Тож “невеличке” буде таки доброю гулянкою.

Так от тепер переді мною дилема. Грошей у мене по факти лиш на щось одне: або на навчання доньки меншої в інституті, або на “невелике” весілля старшої.

Дівчата дивляться на мене з надією обоє, адже кожна з них моя помічниця, я б без них і половини тієї суми не забрала. А що я їм сказати можу. Навіть, навпіл поділивши, не забезпечу потреби ні однієї ні іншої.

Дуже не хочу діток своїх ображати, але як викрутитись не знаю. Не справедливо буде доньку без навчання залишити, а як я іншій не оплачу весілля? То ж раз у житті.

Як же ж бути?

Ніна І.

07,02,2023

Головна картинка ілюстративна.