fbpx

Ой, леле! Що донька моя надумала на старості років! І нащо воно їй у її то віці? А грошей же скільки піде на ту її затію? Бачте, їй скоро сорок. а вона диплома вирішила отримати. Освіта “вища” їй знадобилась

Ой, леле! Що донька моя надумала на старості років! І нащо воно їй у її то віці? А грошей же скільки піде на ту її затію? Бачте, їй скоро сорок. а вона диплома вирішила отримати. Освіта “вища” їй знадобилась.

І сміх і гріх. Боюсь, аби в селі люди не дізнались, бо ж точно засміють. Що моя донька надумала, словами вам і не передати. У самої сини скоро студентами стануть, а вона й собі вирішила на вчительку вивчитись.

Оленці моїй скоро сорок уже буде. На фермі зі мною ще після школи як почала працювати, так ми собі удвох досі і працюємо. Хотіла вона ще як одинадцятий клас скінчила, іти вчитись, та я їй категорично заборонила. Нащо ота книжечка картонна на яку п’ять років покласти життя і купу грошей?. Що ті вчителі за зарплатню мають? А час вільний? Ідеш з самого ранку на роботу, вертаєш затемна так на цьому ж не все, ще будеш усю ніч зошити перевіряти. А потім, якби ж тільки з дітьми робота… А батьки, то ж окрема тема. Ну хто у здоровому глузді своїй дитині такої долі бажатиме?

А от на фермі дояркою, то ж інша справа. Вихідні твої власні. Відпрацював і йди додому з чистою совістю, ніхто не перепинятиме, не висловлюватиме своє невдоволення, не проситиме ні про що.

А молоко? То ж годуй свою родину практично безкоштовно, ну і зарплатня є і стаж у трудову іде. та й худобу можна власну тримати, і сіно ж і зерно завше узяти можна. Та що там казати, якщо мати розум, то жити можна краще від директора школи.

 Вона і заміж вийшла і двох діточок має, хлопці школу он скоро скінчать, а вона таке втнула. Приходить щаслива така:

— Я мрію свою здійснила, – світиться від щастя, – Я таки, – каже зі сльозами радості на очах, – пішла, мамо, вчитись. буду вчителем класів початкових.

Я аж розсміялась, а вона ні ж, серйозно говорить:

— Ви, – каже, – мамо не смійтесь. Свого часу не захотіли мені освіту дати, хоча могли з татом те зробити. Як же я просила, мамо! Чому відмовили. Тепер, – говорить, – Я сама собі господиня. І таки стану вчителем.

Ну! От як на дитя своє вплинути. Їй сини через кілька років онуків у дім приведуть, а вона студентка. А часи нині які? Нащо ж та освіта?

11,11,2022

Головна картинка ілюстративна з вільних джерел. Колаж.

You cannot copy content of this page